Укладання договорів

Порядок укладання договорів. Будь-який міжнародний договір є результатом узгодження воль держав або інших суб'єктів міжнародного права. Держави укладають договір в особі своїх вищих органів державної влади або управління.

За Конституцією Російської Федерації Президент Російської Федерації веде переговори і підписує міжнародні договори без необхідності пред'явлення повноважень.

Уряд Російської Федерації відповідно до Федерального конституційного закону «Про Уряді Російської Федерації» 1997 р. в межах своїх повноважень укладає міжнародні договори (ст. 21). Голова Уряду і міністр закордонних справ Російської Федерації в силу своїх функцій і відповідно до міжнародного права ведуть переговори і підписують міжнародні договори.

Федеральний міністр, керівник іншого федерального органу виконавчої влади в межах своєї компетенції мають право вести переговори і підписувати міжнародні договори міжвідомчого характеру.

Залежно від органів, що укладають міжнародні договори, розрізняються міждержавні, міжурядові та міжвідомчі договори.

Повноваження. Відповідно до ст. 7 Віденської конвенції 1969 глави держав, глави урядів і міністри закордонних справ можуть представляти свою державу без спеціальних повноважень. До такої категорії осіб відносяться також глави дипломатичних представництв, але тільки з метою прийняття тексту договору; для підписання договору їм потрібні спеціальні повноваження. Проте у переважній більшості органи держави, укладаючи міжнародні договори, діють через спеціально на те уповноважених осіб. Для цього їм видаютьсяособливі документи, звані повноваженнями. У повноваженнях засвідчуються право на ведення переговорів, прийняття договору, встановлення його автентичності, підписання та інші способи вираження згоди на обов'язковість договору. Повноваження мають видаватися компетентними органами держави відповідно до його внутрішньодержавним правом. Наприклад, повноваження на ведення переговорів і на підписання міжнародних договорів Російської Федерації надаються: а) щодо договорів, що укладаються від імені Російської Федерації, - Президентом, а щодо договорів, що укладаються від імені Російської Федерації, з питань, що належать до відання Уряду, - Урядом Російської Федерації. Повноваження на ведення переговорів і на підписання зазначених договорів оформляються від імені Президента та Уряду Міністерством закордонних справ; б) щодо договорів, що укладаються від імені Уряду, - Урядом Російської Федерації. Такі повноваження оформляються Міністерством закордонних справ; в) щодо договорів міжвідомчого характеру - федеральним міністром, керівником іншого федерального органу виконавчої влади.

Видача повноважень посадовим особам міжнародних організацій регулюється внутрішнім правом кожної організації.

При укладанні двосторонніх договорів учасники обмінюються повноваженнями, а при укладенні багатосторонніх (На спеціальній конференції або в рамках міжнародної організації) - повноваження здаються в секретаріат або спеціальний комітет з перевірки повноважень.

Стадії укладання договорів. Одним з основних етапів розробки договору є переговори з узгодження тексту договору: Форма прийняття договору визначається в процесі переговорів, а якщо договір приймається в рамках міжнародної конференції, - правиламипроцедури.

Прийняття тексту договору найчастіше здійснюється голосуванням. Тексти двосторонніх договорів приймаються одноголосно. Багатосторонні договори можуть прийматися шляхом консенсусу (без голосування) або Д голосів. Консенсусна форма активно застосовувалася при підготовці Заключного акту Наради в Гельсінкі (1975 р.) 1.

Встановлення автентичності тексту. Після завершення переговорів настає необхідність зафіксувати той факт, що підготовлений текст є остаточним і подальшим змінам не підлягає. Це називається встановленням автентичності договору. Автентичність тексту двостороннього договору може встановлюватися шляхом парафування, тобто постановки уповноваженими своїх ініціалів. Крім цього застосовуються наступні способи встановлення автентичності тексту багатосторонніх договорів: включення його тексту в заключний акт міжнародної конференції, прийняття міжнародною організацією спеціальної резолюції, наприклад відкриває договір для підписання, і ін Часто стадія встановлення автентичності збігається з підписанням договору.

Підписання договору є найважливішим способом вираження згоди держави на обов'язковість для неї договору, якщо він не вимагає подальшої ратифікації. Воно дає також право підписала договір державі зробити ратифікацію, приєднання.

Ратифікація - це затвердження договору найвищим органом державної влади, в результаті чого він набуває обов'язкову для цієї держави силу. Відповідно до ст. 14 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 згоду держави на обов'язковість для неї договору виражається ратифікацією, якщо: а) договір передбачає, що така згода виражається ратифікацією; б) беруть участь у переговорах держави домовилисяпро необхідність ратифікації; в) представник держави підписав договір під умовою ратифікації; г) намір держави підписати договір під умовою ратифікації випливає з повноважень його представника або було виражено під час переговорів.

Відповідно до Конституції Російської Федерації ратифікація міжнародних договорів здійснюється у формі федерального закону. Згідно зі ст. 106 Конституції Державна Дума Росії бере федеральні закони про ратифікацію міжнародних договорів. Потім такий закон розглядається в Раді Федерації та схвалюється ім. Федеральний закон підписується Президентом Російської Федерації, і лише після цього закон набуває чинності. Закон про ратифікацію договору підлягає опублікуванню. Пропозиції про ратифікацію вносяться Президентом або Урядом залежно від того, ким були прийняті рішення про підписання. Пропозиція про ратифікацію міжнародного договору повинно містити завірену копію офіційного тексту міжнародного договору, обгрунтування доцільності його ратифікації, визначення відповідності договору законодавству Російської Федерації, а також оцінку можливих фінансово-економічних та інших наслідків ратифікації.

Ратифікації підлягають міжнародні договори Російської Федерації:

а) виконання яких вимагає зміни діючих або прийняття нових федеральних законів, а також що встановлюють інші правила, ніж передбачені законом;

б) предметом яких є основні права і свободи людини і громадянина;

в) про територіальний розмежування Російської Федерації з іншими державами, включаючи договори про проходження Державної
кордону Російської Федерації, а також про розмежування виключної економічної зони і континентального шельфу Російської Федерації;

г) прооснови міждержавних відносин з питань, що торкаються обороноздатність Російської Федерації, з питань
роззброєння або міжнародного контролю над озброєннями, з питань забезпечення міжнародного миру і безпеки, а також мирні договори і договори про колективну безпеку;

д) про участь Російської Федерації в міждержавних союзах, міжнародних організаціях та інших міждержавних об'єднаннях, якщо такі договори передбачають передачу їм здійснення частини повноважень Російської Федерації або встановлюють юридичну обов'язковість рішень їх органів для Російської Федерації (ст. 15 Федерального закону «Про міжнародні договори Російської Федерації »).

Так само підлягають ратифікації міжнародні договори Російської Федерації, при укладенні яких сторони домовилися про подальшу ратифікацію.

Учасники двостороннього договору обмінюються ратифікаційними грамотами, грамоти багатостороннього договору здаються державі-депозитарію, визначеному учасниками договору.

Затвердження (прийняття) означає схвалення договору тим органом, до компетенції якого входить його укладення. Затверджуються тільки ті договори, які не підлягають ратифікації, але передбачають необхідність їх затвердження. Згідно зі ст. 20 Федерального закону «Про міжнародні договори Російської Федерації» твердження, прийняття міжнародних договорів здійснюються: а) щодо договорів, що укладаються від імені Російської Федерації, з питань, зазначених у п. 1 ст. 15 Федерального закону «Про міжнародні договори Російської Федерації», - у формі федерального закону; б) стосовно інших договорів, що укладаються від імені Російської Федерації, - Президентом Російської Федерації, а щодо договорів, що укладаються від імені Російської Федерації, з питань,що належать до відання Уряду, - Урядом Російської Федерації; в) щодо договорів, що укладаються від імені Уряду, - Урядом Російської Федерації. Проте Президент Російської Федерації ухвалює рішення про затвердження, прийняття міжнародних договорів з питань, що належать до відання Уряду, якщо це викликається необхідністю.

Твердження, прийняття міжнародних договорів міжвідомчого характеру здійснюються федеральними органами виконавчої влади, від імені яких підписані такі договори.

Приєднання має місце тоді, коли держава, не бере участь в укладенні договору, виявила бажання стати його учасником на умовах, передбачених в ньому. Приєднання можливе як до чинного договору, так і до договору, який не набув чинності.

У Російській Федерації приєднання здійснюється тими ж органами, що і затвердження (ст. 21 Федерального закону «Про міжнародні договори Російської Федерації»).

Застереження - одностороннє офіційну заяву держави при підписанні, ратифікації, прийняття або затвердження їм міжнародного договору або приєднанні до нього, за допомогою якого держава бажає виключити або змінити юридичну дію певних положень договору в їхньому застосуванні до цієї государству1.

Застереження не може битьеслі: а) дана застереження забороняється -

ється договором; б) договір передбачає, що можна зробити тільки певні застереження, до числа яких дана застереження не входить; в) застереження несумісна з об'єктом і цілями договору.

Право на застереження є суверенним правом кожної держави. Воно дає можливість стати учасником договору державам, які берутьосновні положення договору, його об'єкт і цілі, але в силу різних причин не можуть погодитися з окремими, найчастіше другорядними, частинами договору.

Застереження і заперечення проти неї повинні бути зроблені в письмовій формі і доведені до відома договірних держав - учасниць договору або які мають право стати ними.

Якщо застереження зроблено при підписанні договору, що підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню, вона зазвичай міститься в ратифікаційній грамоті, у протоколі про обмін або здачі на зберігання ратифікаційних грамот або ж в обох цих документах. Держава - учасник договору може в будь-який час зняти застереження або заперечення проти неї.

Відповідно до ст. 25 Федерального закону «Про міжнародні договори Російської Федерації» під час підписання, ратифікації, затвердження, прийняття міжнародних договорів Російської Федерації або приєднання до договорів можуть бути зроблені застереження при дотриманні умов договору та відповідних норм міжнародного права. Застереження можуть бути зняті в будь-який час у тому ж порядку, в якому вони були зроблені. Рішення про прийняття застережень або про їх зняття оформляються відповідним федеральним законом.

Депозитарій. Депозитарієм називається зберігач оригіналу багатостороннього договору і всіх пов'язаних з ним документів (заяв, застережень, ратифікаційних грамот, документів про прийняття, приєднання, денонсації і т. д.). Депозитарієм може бути одна або декілька держав, міжнародна організація або головна адміністративна посадова особа такоїорганізації (наприклад, Генеральний секретар ООН є депозитарієм Пактів про права людини 1966 р.).

Якщо депозитаріями є кілька держав (наприклад, за Договором про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі і під водою від 5 серпня 1963 депозитаріями є уряди Російської Федерації, Великобританії і США), то можна здати документи, пов'язані з даним договором, одним із зазначених урядів.

Права і обов'язки депозитарію встановлені Віденською конвенцією 1969 р. (ст. 77), але іноді вони визначаються в самому багатосторонньому договорі. Функції депозитарію складаються: а) у зберіганні оригінального тексту багатостороннього договору і переданих депозитарієві повноважень;

б) у підготовці засвідчених копій з оригінального тексту і підготовці будь-яких інших текстів договору на таких інших мовах, які можуть
бути передбачені договором, а також у супроводі їх учасникам та державам, які мають право ставати учасниками договору;

в) в отриманні підписів під договором, в інформуванні учасників про документи, інформування та повідомлення, що відносяться до договору;

г) в інформації держав про те, коли кількість підписів, ратифікаційних грамот або документів про прийняття, затвердження або приєднання, необхідних для вступу договору в силу, було отримано або депоновано; д) у реєстрації договору в Секретаріаті ООН.

Реєстрація. Важливою стадією укладення міжнародних договорів є реєстрація. Питання про доцільність реєстрації вирішують самі країни-учасники. Згідно зі ст. 102 Статуту ООН всякий договір, укладений будь-якимчленом Організації, може бути зареєстрований в Секретаріаті ООН, який вносить зареєстрований договір у спеціальний реєстр і публікує його.

Секретаріат ООН опублікував на 1 січня 1998 р. близько 1000 томів «Збірок договорів ООН». Відмова у реєстрації договору в Секретаріаті ООН не дозволяє сторонам посилатися на нього в суперечці, розбираємося в системі органів мирного вирішення спорів, що діє в ООН, зокрема в Міжнародному суді ООН.

У Російській Федерації договори офіційно публікуються в Зборах законодавства Російської Федерації і Бюлетені міжнародних договорів.