Головна Трудове право Робочий час Облік робочого часу

Облік робочого часу

1. Праця як доцільна діяльність з виробництва матеріальних благ і послуг є необхідною умовою існування будь-якого суспільства. Частка праці (внесок кожного у спільну справу) обчислюється робочим часом в одиницях робочого часу: годинах, днях і т.д. Тому існує необхідність обліку використання робочого часу як у рамках підприємств, так і в масштабах держави в цілому, що знайшло закріплення у відповідних нормативних положеннях. Так, згідно з ч. 3 ст. 91 ТК роботодавець зобов'язаний вести облік часу, фактично відпрацьованого кожним працівником.

Фактично відпрацьований час складається з часу, протягом якого працівник виконує трудові обов'язки відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку і умов трудового договору. Воно може бути більше або менше встановленої для працівника тривалості зміни(Наприклад, у випадках, коли працівник працював понаднормово, тривалість його роботи перевищить встановлене для нього час роботи, а якщо простоював - час роботи відповідно зменшиться).

Облік фактично відпрацьованого і (або) невідпрацьованого кожним працівником організації робочого часу проводиться за окремим структурним підрозділам або організації в цілому і ведеться таким чином, щоб дані обліку дозволили роботодавцю забезпечити контроль:

за своєчасною явкою працівників на роботу і їх відходом з роботи після закінчення робочого дня або зміни;

знаходженням працівників у робочий час на своїх робочих місцях, а також за своєчасним їх відходом і приходом під час обідньої перерви;

простоями та іншими видами втрат робочого часу.

Для організації контролю за своєчасною явкою працівників на роботу і звільненням з неї роботодавцем застосовуються контрольно-пропускні пристрої або використовуються інші засоби (пропуску, картки, жетони та ін.)

Контроль за своєчасним початком і закінченням роботи та за правильністю використання робочого часу протягом усього робочого дня (зміни) здійснюють керівники виробничих підрозділів (майстри, виконавці робіт, начальники цехів, відділів, ділянок тощо).

Наявність у керівників організацій інформації про використання робочого часу дозволяє їм своєчасно виявити упущення в організації праці, порушення дисципліни праці та права працівників на відпочинок, а також вжити заходів щодо їх усунення та попередження. Крім того, дані обліку робочого часу використовуються роботодавцем для складання статистичної звітності з праці, покладеної на організації.

2. Облік використання робочого часу ведеться в табелях обліку робочого часу.

Для забезпечення одноманітності обліку використання робочого часу та розрахунку з персоналом з оплати праці Держкомстатом Росії затверджені уніфіковані форми первинної облікової документації: форма № Т-12 «Табель обліку робочого часу та розрахунку оплати праці» і форма № Т-13 «Табель обліку робочого часу» .

Названі уніфіковані форми первинної облікової документації поширюються на юридичних осіб усіх форм власності, крім бюджетних організацій. Застосування цих форм полегшує процес обліку робочого часу, оскільки види витрат робочого часу, якi мають враховуватися, позначені в самих уніфікованих формах. Так, з форма № Т-12 випливає, що в табель обліку робочого часу та розрахунку оплати праці підлягають внесенню відомості про таківидах витрат робочого часу, як години роботи (денні, вечірні); нічні години роботи; години роботи у вихідні, святкові дні; понаднормові години роботи; службові відрядження; годинник скорочення роботи окремим категоріям працівників проти встановленої тривалості робочого дня у випадках, передбачених законодавством; простій не з вини працівника та інші види витрат робочого часу, зазначені в названій вище уніфікованої формі.

Облік використання робочого часу здійснюється в табелі методом суцільної реєстрації явок і неявок на роботу або шляхом реєстрації тільки відхилень (неявок, запізнень і т. п.).

Відмітки в табелі про причини неявок на роботу або про роботу в режимі неповного робочого дня, про роботу в надурочний час і інших відступах від нормальних умов роботи повинні бути зроблені тільки на підставі документів, оформлених належним чином (листок непрацездатності, довідка про виконання державних обов'язків і ін).

Дані табельного обліку використання робочого часу знаходять застосування не тільки в рамках конкретних організацій. Вони включаються також у статистичні звіти організацій з праці, що направляються в державні органи за статистикою, і використовуються державою приформуванні та проведенні соціальної політики в країні.

Відповідно до ст. 1, 5 і 9 Конвенції МОП № 160 «Про статистику праці» (1985), яке діє на території РФ, статистичні дані щодо праці, включаючи інформацію про середні заробітки і середньої тривалості робочого часу (фактично відпрацьований або оплачений часу) по всіх основних категоріях працюючих за трудовими договорами і по всіх основних галузях економічної діяльності, повинні регулярно доводитися до відома Міжнародного бюро праці. Вказана інформація свідчить про те, як Російською Федерацією виконуються міжнародно-правові зобов'язання щодо забезпечення права працівників на справедливі і сприятливі умови праці.