Розвиток права

Кофікаційні роботи. Даний період характеризується відсутністю кардинальних змін у радянському праві. Звичайно, воно не стоїть на місці, і за два десятиліття накопичується великий масив законодавчих актів, що вносять ті чи інші зміни в різні галузі. Проте стабільність суспільного ладу визначаєі стабільність правової системи.

Разом з тим, якщо говорити про основні тенденції розвитку законодавства, то воно характеризується прагненням до покращення добробуту народу, поліпшення умов праці та побуту, зміцненню законності та правопорядку.

Очевидним подією в розвитку права є, звичайно, грандіозна кодифікування законодавства, почата ще в попередній період, а тепер досягла свого апогею. Її об'єктивної базою стає саме стабільність суспільства і правової системи. Нові кодекси та інші кодифікаційні акти не стільки змінюють правові інститути, скільки закріплюють, що вже склалися, узагальнюють їх. Цим, між іншим, кодифікація 1960 - 70-х рр.. істотно відрізняється від тієї, що проводилася в перше десятиліття Радянської влади.

У 60-х - початку 80-х рр.. складається триступенева система законодавства: кодекси, основи законодавства з різних галузей, нарешті, Звід законів Союзу РСР.

Разом з тим слід відзначити розвиток системи права. У ній відбувається певне перегрупування, що викликається істотними перетвореннями в природі і суспільстві. Так, потреби розумного використання природних ресурсів - землі, води, повітря, призводять до необхідності більш чіткого регулювання охорони навколишнього середовища та розумного використанняїї. Відповідно складається комплексна галузь, яку називають природоресурсних правом.

Вже з попереднього періоду намічається тенденція до все більшого зближення правового положення колгоспів і радгоспів. Відмінності між ними помітно зменшуються. Це породжує цілком природну ідею об'єднання норм, регулюючих життя і діяльність обох видів сільськогосподарських підприємств, в єдину галузь - сільськогосподарське право.

Разом з тим можна відзначити деяку тенденцію до диференціації законодавства. Така складна галузь права, як цивільне, і перш за поділялося на кілька підгалузей. Проте перш не всі з них були оформлені до кодексів чи інші узагальнюючі акти, справа обмежувалося часом відомчим підзаконним правотворчість. Тепер правове регулювання їх не тільки піднімається до рівня закону, а й навіть оформляється до кодексів. Так стоїть справа, наприклад, з житловим правом.

Конституційне право. У цій галузі відбувається велика подія - видається нова Конституція Союзу РСР і відповідні їй основні закони союзних і автономних республік. То була третя і остання Конституція Союзу.

Питання про неї виник ще у попередній період. По правді кажучи, об'єктивної потреби в їїстворення не було. Суспільний лад у нас залишався в принципі незмінним, ті чи інші нові явища цілком можна було укласти в рамки Конституції 1936 Проте в керівних колах народилася ідея, що радянське суспільство і держава вступили в епоху розвиненого соціалізму, загальнонародного держави і т.п. У зв'язку з цим стали говорити, що колишній Основний Закон відповідав епосі перемоги соціалізму в основному, створенню основ соціалізму, а тепер потрібно Конституція зрілого соціалізму. Досить чітко проглядався і суб'єктивний фактор: Н.С. Хрущову явно хотілося замінити сталінську конституцію хрущовської.

Так чи інакше, але вже в кінці попереднього періоду виникла ідея створення нової Конституції, оформлена юридично. Була утворена Конституційна комісія на чолі, природно, з Н.С. Хрущовим. Розгорнулася практична робота по творенню Основного Закону, в результаті чого було підготовлено два варіанти проекту <*>. Один припускав принципово новий текст, другий - лише видимість змін.

--------------------------------

<*> Див: Данилов О.А. Проект конституційної реформи в СРСР початку 60-х років / / Російська держава і суспільство. XX століття. М., 1999. С. 206 - 220.

Після звільнення Хрущова від всіх партійних і державних постів робота над проектом Конституції призупинилася. Справа обмежилася лише тим, що головою комісії був призначений перший секретар ЦК КПРС Л.І. Брежнєв. Він, очевидно, не бачив особливої необхідності в новій Конституції, і робота над проектом завмерла на добрих 12 років. У 1977 р., проте, в силу не дуже зрозумілих причин вона різко активізувалася і була швидко доведена до кінця. Це зробити було не важко, оскільки базою її послужив один з проектів, розроблених при Н.С. Хрущова. Причому використовували саме консервативний варіант.

Швидко доопрацьований текст, пройшовши певні офіційні інстанції, був поставлений на всенародне обговорення, яке пройшло дуже активно і навіть бурхливо, в результаті чого в документ були внесені деякі й істотні зміни, наприклад вже згадуване положення про суверенітет союзних республік.

7 жовтня 1977 Основний Закон був прийнятий Верховною Радою Союзу, в силу чого і свято - День Конституції - перенесли на це число.

Конституція була радше плодом кодифікації, ніж нового творчості. Вона,звичайно, відбила ті зміни в суспільному і державному ладі, які накопичилися за попереднє сорокаліття, проте оскільки ці зміни не були корінними, то і Конституція не мала принципових відмінностей від попередньої. Це не означає, звичайно, що в ній взагалі не було нічого нового, але всі новинки стосувалися лише приватних питань. Звичайно, такі зокрема були корисними і заслуговували схвалення, але нічого не змінювали в основних положеннях суспільного ладу, форму державного єдності, державному механізмі і пр.

Можна відзначити навіть певне погіршення тексту у порівнянні з Конституцією 1936 Новий Основний Закон став більш урочистим, багатослівним, часом витіюватим. Колишня лаконічність і чіткість, ясність і доступність для кожного громадянина постраждали.

Як і в 30-х рр.., Прийняття Конституції Союзу спричинило за собою і створення нових основних законів союзних і автономних республік, причому робота над ними почалася ще до прийняття Верховною Радою Конституції Союзу. Наприклад, над проектом Основного Закону РРФСР почали працювати вже влітку 1977 р. Були створені робочі групи, які готували проекти конкретних розділів Конституції. Заоснову був узятий текст проекту Основного Закону Союзу, хоча він ще не став законом. При цьому будь-яке вільнодумство припинялося. Так, при розробці преамбули Конституції РРФСР автори спробували якось індивідуалізувати її, маючи на увазі особливості Російської Федерації. Однак такі вольності допущені не були, і преамбула Конституції Російської майже точно скопіювала відповідну частину Конституції Союзу.

Конституційне законодавство, яке існувало до жовтня 1977 р., природно, було узагальнено в новій Конституції. Після її прийняття скільки-небудь істотних конституційних законів уже не створювалося.

Адміністративне право. Згадаймо, що таке законодавство до цього часу не було кодифіковано. Єдиним кодексом, створеним в країні за весь радянський період у цій галузі, був Адміністративний кодекс України 1927 р., про який ми вже говорили. Але в даний період зробили великий крок у кодифікації адміністративного права. У 1980 р. прийняли Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення. Слідом за ними в республіках розроблялися відповідні кодекси.

Як видно навіть із назви згаданих законів, вони присвячені більш вузькій сфері правовідносин, ніж старий українськийкодекс. У нових законах Союзу і республік мова йде саме про адміністративні правопорушення, про їх визначенні, боротьбі з ними, форми відповідальності. Отже, порушується аж ніяк не вся сфера адміністративних правовідносин.

Тим не менше це законодавство було корисним. Воно, зокрема, відмежовують адміністративні правопорушення від кримінальних, дозволяло тим самим по-різному підходити до різного роду антигромадською явищ, по-різному реагувати на них і в той же час не залишати без уваги, хоча грань була проведена не дуже чітко.

Фінансове право. У цій галузі позначилася тенденція до поліпшення добробуту трудящих. Ще в попередній період була висловлена ідея загального скасування податків, що стягуються з громадян, причому в короткий термін. Вона була цілком реальною, оскільки при соціалізмі головним джерелом державних доходів є не податки з населення, а надходження від усуспільненого сектора виробництва.

Було заплановано поступове зменшення оподаткування з тим, щоб за п'ять років звести його взагалі до нуля. Перші кроки в цьому напрямку були зроблені вже на початку 60-х рр.., Проте потім справа загальмувалася, оскільки виявилося, що казнаще не в змозі відшкодувати повністю скасування надходжень від податків.

Тим не менше протягом даного періоду неухильно продовжується лінія на зменшення податкових тягот населення. Так, у 1972 р. було припинено стягнення прибуткового податку, а також податку на неодружених і малосімейних робітників і службовців, які одержують до 70 крб. на місяць, знижені податкові ставки для громадян, що заробляють до 90 руб. На наступний рік знизили податки з доходів, одержуваних від кустарної і ремісничої діяльності. В кінці 70-х рр.. були встановлені великі податкові пільги для інвалідів війни та деяких інших інвалідів, аж до повного звільнення їх від оподаткування.

Разом з тим в 1973 р. встановили високі ставки податків на гонорари радянських авторів, що працюють за замовленням з-за кордону, - від 30 до 75% доходу. Для порівняння скажемо, що одночасно для творчих працівників, які використовують свої твори на території СРСР, податкові ставки були нікчемними - від 1,5 до 13% <*>. Очевидно, Указ і затвердив його Закон 1975 переслідували дві мети: з одного боку, поповнити скарбницювалютою, з іншого - побільше урізати авторів, які друкуються в закордонних, а не в радянських видавництвах.

--------------------------------

<*> ВПС СРСР. 1973. N 37. Ст. 497.

У 1975 р. був виданий Закон, який скасовує податок з видовищ, крім податку з доходів від демонстрації кінофільмів, оскільки останні складали важливу статтю місцевих бюджетів <*>.

--------------------------------

<*> ВПС СРСР. 1975. N 15. Ст. 243.

Цивільне та господарське право. У речове право слід зазначити конституційне закріплення класифікації форм власності на державну, колгоспно-кооперативну, власність громадських організацій і особисту. Ця ж система була відтворена Основ цивільного законодавства в 1981 р.

Проблема власності зачіпала також законодавство про кооперативний та індивідуальному житловому будівництві. Держава ще в попередній період знайшло хорошу форму для вирішення житлової проблеми, залучаючи для цього вільні кошти громадян. У країні розгорнувся створення великого числа житлово-будівельних кооперативів, що забезпечили громадян сучасними, упорядкованими квартирами. Правда, основна маса населення як і раніше отримувала житлову площу безкоштовно, хоча, природно, і не настільки швидко, як у кооперативах.

У зобов'язальне право слід відзначити колишні спроби зміцнити договірнудисципліну в соціалістичному секторі господарства. Не можна разом з тим не відзначити деякий обожнювання плану, його фетишизацію. Тобто вважалося, що план повинен виконуватися завжди точно і в строк, не дивлячись ні на які обставини. Це взагалі-то хороше положення приводило, однак, до того, що підрядчик часто намагався всіма силами натягнути виконання плану, оскільки від нього залежали премії та інші заохочення. Нерідко це робилося навіть за угодою з замовником, якому обіцяли виправлення недоробок у найближчий після терміну час.

Ще в 1961 р. Основи цивільного законодавства встановили, що об'єктом регулювання у цивільному праві є не тільки майнові, але й особисті немайнові права (ст. 1) <*>. Це збереглося і в законодавстві розглянутого періоду.

--------------------------------

<*> ВПС СРСР. 1961. N 50. Ст. 525.

Сімейне право. На відміну від інших галузей в ньому відбулися помітні зміни. Це було вироблено Основами сімейного законодавства 1968 р. і створеними на їх базі сімейними кодексами союзних республік, а також окремими законами. Був спрощений порядок розлучення, передбачений ще відомим Указом від8 липня 1944 Основи законодавства про шлюб та сім'ю встановили, що шлюб може розриватиметься не тільки в судовому, а й у деяких випадках у спрощеному порядку - просто органами загсу. Скасовувалося двоступеневу проходження справи в суді. Тепер народний суд, приймаючи як і раніше заходи до того, щоб переконати розлучаються зберегти сім'ю, міг відразу, якщо такі спроби не приводили до успіху, приймати рішення про розірвання шлюбу. Скасовувалися оголошення про шлюборозлучному процесі.

Дуже важливим було відродження інституту встановлення батьківства, начисто забороненого згаданим Указом. Основи передбачали судовий порядок такого встановлення та критерії для визнання чоловіка батьком, причому вичерпні. Їх три: спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини; спільне виховання або утримання ними дитини; докази, з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства (ст. 16). Закон допускає і добровільне визнання чоловіком свого батьківства, що раніше виключалося <*>.

--------------------------------

<*> ВПС СРСР. 1968. N 27. Ст. 241.

Велике місце законодавство відводить встановлення прав та обов'язків батьків щодо дітей з їх вихованнюі обов'язків дітей відносно батьків. У Конституції СРСР підкреслюється (ст. 66), що громадяни СРСР зобов'язані піклуватися про виховання дітей, готувати їх до суспільно корисної праці, ростити гідними членами соціалістичного суспільства. Батьківські права не можуть здійснюватися в суперечності з інтересами дітей. Діти зобов'язані піклуватися про батьків і надавати їм допомогу.

Трудове право. Розвиток цієї галузі права визначається Конституцією, Основами законодавства СРСР і союзних республік про працю 1970 р., кодексами про працю союзних республік, поточним законодавством.

Загальна лінія розвитку трудового права - поліпшення умов праці і побуту радянських громадян. Нова Конституція розвиває поняття права на працю, включаючи сюди ще право на вибір професії, роду занять і роботи відповідно до покликання, здібностями, професійною підготовкою, освітою та з урахуванням суспільних потреб. Конституція підтверджує і раніше існували права громадян на відпочинок, на охорону здоров'я, здорові й безпечні умови праці, на об'єднання у профспілки, на участь в управлінні виробництвом, на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, а також втрати працездатності, втрати годувальника.

Важливемісце в законодавстві приділяється пільгам в галузі праці жінок та молоді: визначаються роботи, на яких забороняється застосування жіночої праці та праці осіб молодше 18 років, забороняється залучати робітників і службовців молодше 18 років до нічних і надурочних робіт, а для жінок такі роботи обмежуються, встановлюються гарантії при прийомі на роботу і забороняється звільнення вагітних жінок, матерів, які годують груддю, і жінок, які мають дітей віком до одного року, не допускається прийняття на роботу осiб молодше 16 років, крім виняткових випадків, встановлюється броня прийому на роботу молоді і на виробниче навчання. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 вересня 1981 жінкам дозволено частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року і додаткова відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною півтора року.

Великі заходи проведені щодо впорядкування заробітної плати, з загальною тенденцією до її збільшення. У 1968 р. підвищений мінімальний рівень заробітної плати (до 70 руб.). У 70-х рр.. введені нові умови оплати праці в невиробничихгалузях народного господарства для працівників масових професій і спеціальностей, безпосередньо обслуговують населення (медсестер, продавців, бібліотекарів і т.п.). Підвищено оплата праці для багатьох працівників виробничих галузей (в чорної і кольорової металургії, вугільної і текстильної промисловості, на залізничному транспорті).

Внесено зміни до пенсійного законодавства. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 червня 1977 р. з урахуванням особливих умов праці на підприємствах чорної металургії збільшені максимальні розміри пенсії по старості працівникам, зайнятим на окремих видах робіт на цих підприємствах, 11 вересня 1979 введена надбавка до пенсії за роботу після досягнення пенсійного віку, в січні 1980 р. збільшені розміри надбавки до пенсії по старості за безперервний стаж роботи на одному підприємстві, в установі, організації, в 1980 р. прийнятий Указ про дальше поліпшення пенсійного забезпечення інвалідів Великої Вітчизняної війни і сімей військовослужбовців, загиблих на фронті , 2 вересня 1981 підвищені мінімальні розміри пенсій та визначено умови призначення пенсій по старості при неповному стажі роботи жінкам, які народили п'ятеро і більше дітей.

Помітні зміни в кращусторону були вироблені в сфері регулювання робочого часу і часу відпочинку. У 1966 - 1967 рр.. була змінена робочий тиждень. Тепер більшість робітників і службовців трудилося п'ять днів і відпочивало два дні на тиждень, виняток становили лише навчальні заклади, видовищні, деякі культурні заклади тощо

Розширені права профспілок. Конституція закріпила за ВЦРПС право законодавчої ініціативи.

У 1983 р. була заснована нова форма керівництва справами підприємств та установ. Цим стали займатися безпосередньо збори трудових колективів, а в проміжках між ними спільно адміністрація і виборні органи партійних, профспілкових та комсомольських організацій. Оскільки у той час профспілки об'єднували всіх трудящих, то зборів трудового колективу практично збігалися з профспілковими зборами, і розмежувати їх права було досить важко. На практиці виходило так, що збори трудового колективу більше займалися виробничими питаннями, а профспілкові органи - соціальними.

Як і раніше гостро стояла проблема трудової дисципліни. З метою боротьби за неї були передбачені зменшення чергової відпустки для прогульників на число днів прогулу, переведення на іншу, нижче оплачувану роботу на певнийтермін та ін Підвищено матеріальна відповідальність робітників і службовців за шкоду, яка заподіюється з їх вини підприємству при виконанні ними трудових обов'язків, у тому числі і за випуск бракованої продукції. Для зменшення плинності кадрів було встановлено, що працівник при звільненні за власним бажанням має попереджати про це адміністрацію за два місяці. Всі ці заходи були проведені в основному в кінці даного періоду. Помітну роль у підвищенні трудової дисципліни грали товариські суди, положення про які були затверджені в 1977 р. Президія Верховної Ради союзних республік.

Природоресурсних право. У даний період було звернуто широку увагу як на охорону природних об'єктів, так і на раціональне їх використання, бо розвиток промисловості, сільського господарства, культури вимагало серйозної уваги держави до цих проблем.

Свого часу націоналізація землі була великим досягненням Радянської держави. Але, як уже зазначалося, вона мала і свої негативні наслідки, головне з яких - безгосподарне ставлення до цього найважливішого природного об'єкту. Звичайно, боротьба з таким явищем велася й раніше, але тепер вонабуло посилено. Цьому, зокрема, були присвячені Основи земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік, прийняті в 1968 р., і створені слідом за тим республіканські кодекси.

Найважливіше значення мали і Основи водного законодавства, прийняті в 1970 р., - перший в історії загальносоюзний акт, що регулює водні відносини в країні. Закон спрямований на раціональне використання вод для потреб населення і народного господарства, охорону вод від забруднення та виснаження, попередження і ліквідацію шкідливого впливу вод, поліпшення стану водних об'єктів, зміцнення законності в галузі водокористування.

Для людства давно вже стало важливим використання не тільки поверхні землі, але і її надр. В умовах технічного прогресу поліпшення правового регулювання у цій галузі стало особливо невідкладним. Даному об'єкту і були присвячені Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про надра, прийняті в 1975 р. Закон передбачає заходи щодо охорони надр, забезпечення безпеки робіт при користуванні надрами, а також з охорони прав підприємств, організацій, установ і громадян, зміцнення законності в цій галузі; встановлює кримінальну, адміністративну та іншу відповідальністьза порушення законодавства про надра.

Важливим природним ресурсом, що давно став предметом правового регулювання в нашій країні, є ліси. Як пам'ятаємо, ще Петро I встановив особливі норми лісокористування. І Радянська держава з самого початку, ще в 1918 р., видало великий закон про ліси. Проблема не тільки не втратила своєї актуальності, але, навпаки, набула ще більшої, чому і відповідали Основи лісового законодавства 1977 р., спрямовані на підвищення продуктивності лісів, поліпшення їх відтворення і посилення охорони.

Вперше в історії з'являється законодавство про охорону атмосферного повітря, що стало дуже актуальним в умовах зростання загазованості міст, викликаної як промисловими викидами, так і автомобільним транспортом. У 1980 р. цій проблемі був присвячений спеціальний закон. У тому ж році був прийнятий і Закон про охорону і використання тваринного світу.

Багатовікове прагнення російських людей до розширення території країни забезпечило її величезними природними ресурсами. У перерахунку на душу населення вона володіла такими можливостями, яких не мало жодне розвинену державу. Завдання полягало в тому, щоб не тільки зберегти, але йпримножити ці багатства.

Сільськогосподарське право, як уже зазначалося, стало продуктом зближення двох форм власності. Це не означало, однак, що зникла потреба у спеціальному правовому регулюванні життя і діяльності колгоспів. Саме йому і було присвячене прийняття в 1969 р. нового Примірного статуту колгоспу Третім Всесоюзним з'їздом колгоспників, затвердженого потім Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР <*>. Характерно нову назву Статуту. Колишні, перші, як пам'ятаємо, називалися статутами сільгоспартілі, оскільки ще були інші форми колективних господарств, тепер же в селі існував єдиний вид виробничої кооперації, отже, не потрібно було виділяти його з інших форм колгоспів.

--------------------------------

<*> Див: Рішення партії і уряду з господарських питань. Т. 7. Липень 1968 - 1969 р. М., 1970. С. 558.

Новий Статут узагальнив ті нововведення в колгоспному житті, які були зроблені ще в попередній період, і пішов далі. Зокрема, були розширені права колгоспників у розподілі доходів, у плануванні діяльності колгоспу. Втім, плани господарської діяльності були лімітовані державними планами заготівель сільськогосподарських продуктів.

Зближення колгоспів зрадгоспами проявлялося в тому, що допускалося створення спільних підприємств - державно-колгоспних, це закріплювалося і в Конституції.

У новому законодавстві було передбачено право колгоспів створювати підсобні підприємства і промисли на основі використання своїх трудових ресурсів і місцевої сировини, але не в збиток сільськогосподарському виробництву, що дозволяло займати колгоспників у вільний від сільськогосподарських робіт час та отримувати додаткові доходи. Так, в латвійському колгоспі "Накотне", керованому героєм соціалістичної праці Артуром Чіксте, були організовані звіроферма і фабрика з переробки морських водоростей, які приносили величезні доходи, що покривали збитки від деяких інших галузей господарства, якими колгосп зобов'язаний був займатися (наприклад, виробництво яловичини).

У Примірному статуті було закріплено і новий принцип оплати праці колгоспників, випробуваний ще в попередній період, - щомісячне авансування членів колгоспу в рахунок остаточного розподілу доходів, виробленого в кінці господарського року. Це особливо зближувало статус колгоспника з положенням робітника.

У попередній період, в кінці його, робилися спроби відвернути колгоспників від роботи на присадибній ділянці, з тим щоб вони приділяли більше часу суспільного виробництва. Новий Примірнийстатут гарантував забезпечення колгоспників присадибними ділянками і підтверджував можливість розведення домашньої худоби.

Найважливіше значення мало запровадження державних пенсій для колгоспників, також прирівнює їх до робітникам і службовцям. У Примірному статуті говорилося і про інших соціальних виплатах, у тому числі про допомоги по вагітності та пологах. У 1978 р. пенсії колгоспникам були підвищені.

Укрупнення колгоспів, вироблене в попередні періоди, призвело до ускладнення керівництва ними і підвищило роль бригади як важливого підрозділу артілі. Збори колгоспників довелося замінити зборами уповноважених від бригад, а в бригадах - скликати свої зібрання. При цьому бригадири стали виборними.

У 1983 р. партія розробила Продовольчу програму країни, який передбачав ліквідацію дефіциту сільгосппродуктів. Проте вона так і не була виконана, хоча в село кинули великі грошові і матеріальні ресурси.

Кримінальне право. Тенденція до пом'якшення покарань і звільненню від кримінальної відповідальності за діяння, які не мають великої суспільної небезпеки, і одночасно до посилення репресії за тяжкі злочини, що проявилася в попередній період, продовжує розвиватися і тепер. Широко застосовується умовне засудження і умовно-дострокове звільненнявід покарання, причому вводиться принцип обов'язкового залучення до праці достроково звільнених. У той же час деякі злочини караються посилено. Наприклад, в 1973 р. була різко підвищена відповідальність за викрадення повітряних суден, аж до смертної кари. Злочин це, що мало місце і в зарубіжних країнах, у нас іноді використовувалося з метою незаконної еміграції. Але покарання тут мало на увазі не тільки покарати такого втікача, але й убезпечити життя інших пасажирів та екіпажу літака.

В черговий раз посилюється відповідальність за хуліганство. Цікаво прореагував держава на часті дрібні крадіжки на виробництві. До так званим несунів крім застосування заходів кримінальної чи адміністративної відповідальності додавалися й інші форми впливу: позбавлення премій, винагород за підсумками річної роботи підприємства (установи), пільгових путівок у будинки відпочинку або санаторії, перенесення черговості на одержання житлоплощі.

Війна давно скінчилася, але її відгомони ще існували. Тому через 20 років після Перемоги був прийнятий спеціальний Указ про покарання осіб, винних у злочинах проти миру і людяності та воєнних злочинах, незалежно від часу їх скоєння.Указ мав на увазі як німецько-фашистських злочинців, так і їхніх пособників із числа радянських громадян. Він передбачав застосування всіх мір покарання аж до смертної кари.

Виправно-трудове право. Вперше в історії радянського права в 1969 р. були прийняті Основи виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік. Слідом за тим у республіках здалека і відповідних кодексів, в законодавстві були проведені, хоча і не всі, принципи, знайомі нам вже за законами 20-х рр.., Спрямовані на доцільність і гуманізацію відбування покарання: обов'язкове залучення ув'язнених до праці, навчання їх загальноосвітнім і професійним предметів і т.д.

У 1983 р. вийшло Положення про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених. Воно передбачало порядок і умови виконання покарань у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, штрафу, громадського осуду, конфіскації майна, позбавлення військового або спеціального звання.

Виправно-трудове законодавство вимагає поєднання примусу і переконання, точного дотримання законів при виконанні вироків, забезпечення законності в діяльності виправно-трудових установ, суворо диференційованого, індивідуальногопідходу до кожного засудженого, роздільного вмісту різних категорій засуджених.

У законодавстві є і заходи, спрямовані на пристосування звільнених з місць ув'язнення до нормальних умов життя в суспільстві.

Процесуальне право виявляє тенденцію до розширення гарантій обвинуваченим і підсудним. У 1969 - 1970 рр.. змінюються порядок і момент залучення захисника до справи, тобто посилюється право обвинуваченого на захист. Тепер адвокат допускається до участі в справі з моменту оголошення обвинуваченому про закінчення попереднього слідства і пред'явлення йому для ознайомлення всього провадження у справі. Але за постановою прокурора він може бути допущений і з моменту пред'явлення обвинувачення.

Послідовне проведення принципу презумпції невинності викликало видання спеціального Положення про попереднє ув'язнення під варту. Закон проводить досить різку межу між укладанням під варту як запобіжним заходом і позбавленням волі в порядку виконання покарання. Взяття під варту розглядається як крайня міра запобіжного заходу, необхідна лише, коли є підстава припускати, що обвинувачений може сховатися від слідства або суду або буде перешкоджати встановленню істини при розслідуванні злочину, продовжувати злочинну діяльність абоухилиться від виконання вироку.

Зберігається тим не менш порядок, за яким попередній висновок при засудженні громадянина до позбавлення волі зараховується йому в строк відбуття покарання.

Назване Положення замінило відповідні норми, передбачені раніше кримінально-процесуального та Виправно-трудовими законами союзних республік.

На закінчення слід відзначити розвиток радянської правової системи в силу застосування норм міжнародного права. У даний період відбувається подальша диференціація міжнародного права, що з давніх пір підрозділяється на публічне і приватне. Після Другої світової війни виникає нова підгалузь, викликана до життя необхідністю покарати військових злочинців Німеччини і Японії, що у просторіччі називають міжнародним кримінальним правом. Але тепер нові потреби зумовлюють появу таких підгалузей, як космічне і міжнародне екологічне право.

Вихід спочатку Радянського Союзу, а потім і Сполучених Штатів в космос породив потребу у врегулюванні можливих ускладнень, пов'язаних з використанням космічної техніки і космічного простору. Ці проблеми були врегульовані укладанням відповідних договорів і конвенцій, що стосуються не тільки двох держав, а й усіляких інших, які можуть бути порушені у зв'язку з використанням космосу. Вжев 1967 р. Радянський Союз підписав Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла. На наступний рік ми ратифікували Угоду про рятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, запущених у космічний простір. У 70-х рр.. з'явилися вже міжнародні угоди про господарське використання космосу. У 1972 р. були створені міжнародна система і Організація космічного зв'язку "Інтерсупутник". Характерно, що місцеперебуванням нової організації була визначена Москва - столиця батьківщини першого в історії людства космонавта. У тому ж році підписана Угода між Радянським Союзом і Сполученими Штатами з цього приводу.

У наступні роки були укладені ще деякі договори з космічних проблем.

Технічний прогрес викликав серйозні негативні наслідки, що мають глобальний характер. Людство в гонитві за зручностями встало на межу самознищення. Це спонукало розсудливу його частина потурбуватися заходами, здатними хоч скільки-то перешкодити руйнуванню середовища проживання. А тому даний період характеризується прийняттям міжнародних заходів до всебічної охорони природи. Радянський Союз включився в цю благородну і жізненеобходімую діяльність.

У1980 СРСР ратифікував Конвенцію про транскордонне забруднення повітря на великі відстані <*>. У 1978 р. підписані конвенції про охорону тюленів Арктики і про охорону морського середовища Балтійського моря. Укладаються і двосторонні договори. Так, в 1973 р. була підписана з Японією Конвенція про охорону перелітних птахів. Рада Міністрів Союзу видав спеціальну постанову про реалізацію цієї Конвенції. У 1972 р. було підписано Угоду між Союзом РСР і Сполученими Штатами Америки про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища. Воно передбачало, що сторони будуть розвивати співробітництво в цій галузі на основі рівноправності, взаємності та обопільної вигоди <**>.

--------------------------------

<*> ВПС СРСР. 1980. N 19. Ст. 349.

<**> ВПС СРСР. 1972. N 23. Ст. 193.

Міжнародні договори та угоди неминуче знаходили відображення і реалізацію у внутрішньому праві Союзу і союзних республік.

***

Таким чином, розвиток Радянської держави середини 60-х - середини 80-х рр.. відкрилося контрреформами 1964 - 1965 рр.., а завершилося новим і істотним поворотом, який відбудеться в 1985 р. У зв'язку з цимнавряд чи правомірно відсовувати кордони даного періоду до самого початку 60-х рр.., як роблять деякі автори, дотримуючись старої історико-партійної традиції, пов'язуючи періодизацію з черговим XXII з'їздом КПРС <*>.

--------------------------------

<*> Див: Ісаєв І.А. Указ. соч. Гол. XI.

Також неправомірно об'єднувати досліджуваний у цій главі період розвитку з подальшим, бо 1985 р., як ми пізніше побачимо, стоїть не тільки на кордоні періодів, але і на межі епох, замикаючи епоху соціалізму і відкриваючи перехідний від соціалізму до капіталізму період, період реставрації капіталізму в нашій країні.

Розглянутий період виявився, як і колишні, складним і суперечливим. Продовжувалася холодна війна, яка загрожувала кожен день перерости в атомне божевілля. Радянська держава вживав заходів до ослаблення міжнародної напруженості, і вони давали ефект, але усунути загрозу не могли. Небезпека породжувала гонку озброєнь. Вона була обтяжлива для обох сторін, але для нас більше. Створювалася маса нового озброєння, в тому числі ядерної, далеко виходить за межі розумного. Людство виготовило атомних бомб і ракет стільки, скільки було достатньо для трикратного знищення життяна Землі. Надмірні витрати на озброєння створювали труднощі в радянській економіці. Позначалися й внутрішні суперечності соціалізму. Соціалістична система по своїй природі була надто гуманної, вона дозволяла не тільки добрим працівникам, а й неробам жити спокійно. Продуктивність праці при соціалізмі виявилася значно нижче, ніж при капіталізмі, і цей розрив продовжує збільшуватись. Завдання, поставлені ще в 30-х рр.., - "Наздогнати і перегнати передові капіталістичні країни", - виявилися на ділі важкоздійснюваними.

Розвиток держави характеризується контрреформами. І в організації державної єдності, і в державному механізмі відбуваються зміни, спрямовані на те, щоб скасувати хрущовські реформи. Проте надалі, в 70-і рр.., Особливих перетворень у державі не відбувається, якщо не вважати тих, які витікали з прийняття нової Конституції.

Що стосується права, то за змістом воно також мало що змінилося, однак у формі права відбуваються помітні перетворення, вони характеризуються апогеєм кодифікації, створюються в масовому порядку Основи конкретних галузей права, кодекси в республіках і Союзі. Життя вимагала змін, реформ, вдосконалення соціалістичної системи держави та права, але історія пішла поіншим шляхом.