Головна Нотаріат Вчинення окремих видів нотаріальних дій Прийняття спадщини. Відмова від спадщини
перший голодомор

Прийняття спадщини. Відмова від спадщини

Право спадкування виникає у спадкоємців з моменту відкриття спадщини. Однак набудуть право на спадкове майно чи ні особи, які мають право успадкування, залежить виключно від них самих. Адже громадяни на свій розсуд здійснюють належні їм права. На свій розсуд вони можуть вчиняти дії, спрямовані як на придбання спадщини, так і на відмову від спадщини. Можлива, нарешті, і третя ситуація: коли особа, яка має право успадкування, взагалі не вживаєбудь-яких дій по здійсненню цього права.

Для того щоб придбати право на спадкове майно як за заповітом, так і за законом, спадкоємець відповідно до ст. 1152 ЦК повинен прийняти спадщину. Прийняття спадщини є такою дією спадкоємця, способи та строки здійснення, якого встановлені в законі.

У ст. 1153 ЦК передбачені наступні способи прийняття спадщини:

1) подача нотаріусу (або уповноваженій посадовій особі консульської установи) за місцем відкриття спадщини заяви спадкоємця або про прийняття спадщини, або про видачу йому свідоцтва "про право на спадщину;

2) вчинення спадкоємцем хоча б однієї дії, що свідчить про фактичне прийняття ним спадщини, зокрема:

- Вступ у володіння або в управлінням спадковим майном;

- Вжиття заходів щодо збереження спадкового майна, захисту його від посягань чи домагань третіх осіб;

- Оплата за свій рахунок витрат на утримання спадкового майна;

- Оплата за свій рахунок боргів спадкодавця;

- Отримання від третіх осіб були належні спадкодавцеві грошових коштів.

Спадщина може бути прийнято спадкоємцем будь-яким з двох зазначених способів. При цьому прийняття спадкоємцем частини спадщини означає прийняття всього належного йому спадщини, в чому б воно не полягало і де б не знаходилося. Однак прийняття спадщини одним чи кількома спадкоємцями не означає прийняття спадщини іншими спадкоємцями. Для придбання спадщини кожен спадкоємець повинен самостійно його прийняти.

Для прийняття спадщини встановленошестимісячний строк. Цей строк обчислюється з дня відкриття спадщини. Наприклад, у випадку, коли спадщина відкрилася 4 квітня 2002, строк для прийняття його закінчується 4 жовтня 2002 Особа, яка подала нотаріусу протягом шести місяців з дня відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини або про видачу свідоцтва про право на спадщину, вважається спадкоємцем, які прийняли спадщину. Якщо ж особа, яка має право успадкування, протягом шести місяців після смерті спадкодавця здійснить хоча б одну з дій, спрямованих на придбання спадщини, проте для оформлення свого права спадкування звернеться до нотаріуса вже після закінчення шестимісячного терміну, така особа вважається спадкоємцем, фактично які прийняли спадщину .

З правила, що передбачає числення шестимісячного строку для прийняття спадщини з дня відкриття спадщини, встановлені наступні виключення:

1) у разі, коли вдень смерті громадянина у свідоцтві про смерть на підставі рішення суду вказаний день його передбачуваної загибелі, спадщина може бути прийняте протягом шести місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення померлим;

2) якщо право спадкування виникає для інших осіб внаслідок відмови спадкоємця від спадщини, такі особи можуть прийняти спадщину протягом шести місяців з дня подачі спадкоємцем заяви нотаріусу про відмову від спадщини;

3) якщо право спадкування виникає для інших осіб внаслідок усунення від спадкування негідних спадкоємців, такі особи можутьприйняти спадщину протягом шести місяців з дня набрання законної сили вироком суду, відповідно до якого спадкоємці усуваються від спадкування, або рішення суду про усунення від спадку.

Особи, для яких право спадкування виникає тільки внаслідок неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть прийняти спадщину протягом трьох місяців з дня закінчення загального шестимісячного строку для прийняття спадщини. Наприклад, власник заміського будинку помер 1 березня 2002 Його спадкоємцями є два дорослих сина, що проживали окремо від спадкодавця. Ніхто з синів не звернувся до нотаріуса для оформлення права спадкування у встановлений законом шестимісячний строк. Однак до нотаріуса для оформлення права спадкування на будинок звернулася рідна сестра спадкодавця. У період з 2 вересня по 1 грудня 2002 р. вона може прийняти спадщину (тобто подати нотаріусу відповідну заяву або вчинити дії, що свідчать про фактичне прийняття спадщини).

Виключення з правила про обчислення шестимісячного строку для прийняття спадщини не з дня відкриття спадщини було встановлено при введенні в дію частини третьої ГК щодо осіб, які не могли бути спадкоємцями за законом у відповідності з правилами ГК РРФСР 1964 р., але стали такими за правилами частини третьої ЦК. Згідно зі ст. 6 ФЗ «Про введення в дію частини третьої Цивільного кодексу Російської Федерації» право прийняти, спадщину, якщотермін для його прийняття минув, і навіть давно, було надано тим родичам спадкодавця, а також його пасинка, падчерка, вітчиму і мачусі, які до 1 березня 2002 р. не належали до числа спадкоємців за законом по ГК РРФСР 1964 Ці особи могли прийняти спадщину незалежно від часу його відкриття в період з 1 березня 2002 по 1 вересня 2002 р. за умови, якщо:

- Спадщину не було прийнято ніким із спадкоємців, зазначених у ст. 532 і 548 ГК РРФСР;

- Свідоцтво про право на спадщину не було видано Російської Федерації, суб'єкту Російської Федерації або муніципальним освітою або спадкове майно не перейшло в їх власність з інших установлених законом підстав.

За загальним правилом свідоцтва про право на спадщину нотаріуси можуть видавати тільки тим спадкоємцям, які прийняли спадщину у встановлений законом термін. Разом з тим нотаріусам надано право включати до числа спадкоємців осіб, що не прийняли спадщину у встановлений термін, але претендують на нього, за умови, якщо спадкоємці, що прийняли спадщину, у письмовій формі висловлять свою згоду на прийняття такими особами спадщини після закінчення встановленого терміну. При визначений у законі обставин суд може відновити строк для прийняття спадщини і визнати спадкоємця які прийняли спадщину (п. 1 ст. 1155 ЦК).

Прийняття спадщини як факт, що має юридичне значення,тягне за собою і певні юридичні наслідки. Прийняття спадщини обумовлює виникнення у спадкоємців, які вчинили така дія, права власності на спадкове майно. При цьому момент виникнення права власності не збігається з моментом прийняття спадщини. У силу спеціальних норм спадкового права майно померлого переходить до інших осіб у порядку універсального правонаступництва в один і той же момент: до моменту смерті майно померлого було його власністю, а з моменту смерті належить уже його спадкоємцям, які прийняли спадщину. За правилом, закріпленому в п. 4 ст. 1152 ЦК, прийняте спадщину визнається належить спадкоємцеві з дня відкриття спадщини незалежно від часу його фактичного прийняття, а також незалежно від моменту державної реєстрації права спадкоємця на спадкове майно, коли таке право підлягає державній реєстрації.

Майно померлого, які не прийняте спадкоємцями, вважається відумерлою і переходить у порядку спадкування за законом у власність Російської Федерації. Загальне правило про необхідність прийняття спадщини для його придбання не поширюється тільки на державу. Цей виняток сформульовано в п. 1 ст. 1152 ГК так: «Для придбання виморочний майна прийняття спадщини не потрібно».

Спадкове майно, яке прийняте спадкоємцем, вважається що належить вже цього спадкоємцю і в тому випадку, коли він помер, так і не отримавши свідоцтво про право на спадщину. А якщо і спадкоємець прийняв спадщину спадкоємця також неотримає нотаріальне свідоцтво про право на спадщину і помре, то тоді особи, які мають право спадкування після нього, можуть отримати свідоцтво про право на спадщину. Наприклад, в 1993 р. квартира була передана в часткову власність чоловікові і дружині в порядку приватизації. У 1994 р. чоловік помер. Його дружина не зверталася до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину після чоловіка, але продовжувала проживати в приватизованій квартирі до дня своєї смерті, яка настала в 1998 р. Після смерті дружини її рідна сестра протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подала нотаріусу заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, що складається з квартири, в якій проживала її померла сестра. Але і вона, не отримавши свідоцтва про право на спадщину, в 2000 р. померла. Право спадкування на квартиру, зареєстровану на ім'я померлих у 1994 р. і в 1998 р. подружжя, може перейти до спадкоємців померлої в 2000 р. сестри, наприклад, до її чоловіка. Таким чином, право спадкування на цю квартиру може переходити від одного спадкоємця до іншого без нотаріального оформлення стільки разів, скільки разів буде відкриватися спадщину, якщо при цьому кожен спадкоємець буде своєчасно приймати спадщину.

Якщо ж спадкоємець, покликаний до спадкоємства за заповітом або за законом, помер після відкриття спадщини, невстигнувши його ухвалити у встановлений термін, право на прийняття належної йому спадщини переходить до його спадкоємців за законом, а якщо все спадкове майно було їм заповідано - до його спадкоємців за заповітом. Такий перехід права на прийняття спадщини, що належав померлому спадкоємцеві, до його спадкоємців, називається спадковою трансмісією. Це право може бути здійснено особами, покликаний до спадкоємства вже після померлого спадкоємця.

Розглянемо перехід права на прийняття спадщини у порядку спадкової трансмісії, повертаючись до прикладу, наведеного перед попереднім абзацом, продовживши його виклад так: якщо спадкоємець сестри, наприклад чоловік, не прийме спадщини і через два місяці після смерті дружини помре, то до спадкоємства закликаються вже його спадкоємці, яким надано право прийняти спадщину замість нього. Але право на прийняття спадщини не буде входити до складу спадкового майна останнього померлого. Якщо спадкоємці останнього померлого візьмуть спадщина, яку він мав право прийняти, то вони отримають свідоцтво про право на спадщину на квартиру, включену до складу спадкового майна дружини їхнього батька. Однак якщо б їх батько прийняв спадщину своєї дружини, то квартира була б включена до складу спадкового майна їхнього батька.

Право на прийняття спадщини, що належало померлому спадкоємцеві, може бути здійснено на загальних підставах. Спадкоємці померлого не пізніше ніж через три місяці після відкриття спадщини спадкоємця дляпридбання спадщини, на яку він мав право, можуть замість нього, в порядку спадкової трансмісії, подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини або про видачу їм свідоцтва про право на спадщину протягом решти частини загального шестимісячного терміну. Якщо ж залишилася після смерті спадкоємця частина строку для прийняття спадщини становить менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

За правилом, закріпленому в п. 3 ст. 1156 ЦК, у порядку спадкової трансмісії не переходить право спадкоємця прийняти частину спадщини як обов'язкової частки. Наприклад, усе майно заповідано дружині. Однак у спадкодавця залишилася непрацездатна мати, яка має право на обов'язкову частку у спадщині. Мати, не приймаючи спадщину сина, вмирає після нього через два місяці. Її право прийняти частину спадщини сина в якості обов'язкової частки відповідно до розглянутого правилом не переходить до її спадкоємцям.

Відмова від спадщини. Відмова від спадщини є угодою, що здійснюється за правилами ст. 1157-1159 ЦК. Відмова завжди здійснюється тільки в письмовій формі. Приймається відмову з дотриманням всіх правил здійснення односторонніх угод. Однак оформляється відмова у формі заяви: спадкоємець подає нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву, вказуючи в ньому, що він відмовляється від спадщини або належної йому частки у спадщині. При цьому в нотаріальній практиці не допускається, щоб спадкоємець вказував у своїй заяві провідмову від якогось конкретного спадкового майна (вкладу, автомашини, квартири тощо).

При спадкуванні виморочний майна відмову від спадщини не допускається. Не допускається також відмова від спадщини з застереженнями або під умовою. Разом з тим спадкоємець має право подати заяву про відмову від спадщини і в тому випадку, коли він вже подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини або про видачу йому свідоцтва про право на спадщину. Проте відмова від спадщини вже не може бути згодом змінений або взято назад.

Якщо спадкоємець має право претендувати на спадщину більш ніж по одній підставі (наприклад, за заповітом і за законом, або за законом і в порядку спадкової трансмісії і т.п.), він відповідно до правила п. 3 ст. 1158 може відмовитися від спадщини, належної йому не тільки по всіх цих підставах, але і по декількох з них або по одному. Наприклад, спадкодавець склав за життя заповіт на свою квартиру на користь дочки. Однак окрім квартири до складу його спадщини увійшов і статутний капітал у товаристві з обмеженою відповідальністю, засновником якого спадкодавець був. Протягом шести місяців з дня відкриття спадщини дочка подала нотаріусу заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру, а син - заяву про видачу йому свідоцтва проправо на спадщину за законом на статутний капітал. Коли дочка, яка має право спадкування за двома підставами (за заповітом і за законом), на статутний капітал не претендує, вона має право подати заяву про відмову від спадщини, яка належить їй за законом.

Відмова від спадщини може бути здійснений тільки у встановлений законом термін. За правилом, закріпленому в п. 2 ст. 1157 ЦК, спадкоємець має право відмовитися від спадщини протягом строку, передбаченого для прийняття спадщини. За загальним правилом термін для відмови від спадщини - шість місяців з дня відкриття спадщини. Проте відмова від спадщини може бути заявлений і в інші строки, але тільки у випадках, зазначених у законі:

1) при відкритті спадщини в день передбачуваної загибелі спадкодавця - протягом шести місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення померлим;

2) при виникненні права спадкування внаслідок відмови іншого спадкоємця від спадщини або усунення його від успадкування - протягом шести місяців з дня виникнення права спадкування; або

3) при виникненні права спадкування внаслідок неприйняття спадщини іншим спадкоємцем - протягом трьох місяців після закінчення загального шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Спадкоємець має право відмовитися від спадщини як на користь однієї або кількох осіб з числа спадкоємців, так і без вказівки таких осіб. У п. 1ст. 1158 ЦК передбачено, що спадкоємець може відмовитися від спадщини на користь іншої особи з числа спадкоємців за заповітом або спадкоємців за законом будь-який черги, в тому числі на користь тих, які покликані до спадкоємства за правом представлення або в порядку спадкової трансмісії. Не допускається відмова від спадщини на користь

осіб, не зазначений у п. 1 ст. 1158 ЦК. Так, дочка спадкодавця, яка закликала до спадкоємства за законом, не може відмовитися від спадщини на користь свого сина (онука спадкодавця), так як він до числа спадкоємців за законом після свого дідуся не належить. Проте відмова, наприклад, дочки спадкодавця на користь своєї племінниці (внучки спадкодавця), мати якої померла раніше свого батька (дідуся племінниці) за правилом, закріпленому в п. 1 ст. 1158, допускається.

За правилом, передбаченому в п. 1 ст. 1158 ЦК, не допускається відмова на користь кого-небудь із зазначених у попередньому абзаці осіб:

- Від обов'язкової частки у спадщині;

- Якщо спадкоємцю підпризначений спадкоємець;

- Від майна, успадкованого за заповітом, якщо все майно спадкодавця заповідано призначеним ним спадкоємцям (у цьому випадку допускається відмова тільки на користь одного із спадкоємців за заповітом).

Право відмовити надано й відказоодержувачів. Проте не допускається відмова від отримання заповідального відмови із застереженнями або під умовою, а також на користь іншої особи.

группа здоровья 3 у подростка