унии в истории украины

Вчинення виконавчих написів

Вчинення виконавчих написів входить до компетенції всіх нотаріусів. Будь-який нотаріус, до якого звернулися для виконання цього нотаріальної дії, зобов'язаний його зробити, дотримуючись вимог ст. 89-92 Основ законодавства про нотаріат. Виконавчі Написи є документами, що видаються нотаріусами, а також уповноваженими посадовими особами консульських установ для забезпечення можливості виконання через службу судових приставів Міністерства юстиції РФ і інші органи й організації у випадках, передбачених федеральним законом, обов'язки з передачі одними фізичними або юридичними особами грошових коштів та іншого майна іншим фізичним або юридичним особам.

Про те, що таке «виконавча напис», висловлюються так: «виконавча напис являє собою розпорядження нотаріуса про стягнення з боржника належної стягувачу певної суми грошей або будь-якого майна». «Виконавчої написом, - пишуть М. І. Авдєєнко іМ. А. Кабакова, - ми називаємо розпорядження нотаріального органу про примусове виконання зобов'язання сплати певної суми грошей або передачі майна ». Наведені формулювання, по суті, відрізняються лише тим, що одні автори вважають виконавчі написи документами «для стягнення», а інші - «для примусового виконання зобов'язання».

Разом з тим виконання за виконавчим написом нотаріуса може бути здійснено не тільки шляхом застосування заходів примусового характеру, але і добровільно. Адже за правилами виконавчого провадження для добровільного виконання містяться у виконавчому документі вимог встановлюється строк до п'яти днів з дня порушення виконавчого провадження.

Розглядаючи виконавче провадження як "сукупність процесуальних дій, спрямованих як на примусову, так і добровільну реалізацію суб'єктивних прав і законних інтересів, підтверджених відповідним правозастосовних органом», С. М. Пелевін справедливо відзначає, що добровільний порядок виконання має у виконавчому провадженні цілком самостійне значення по відношенню до примусового порядку виконання. «Це випливає, - пише він, - не тільки з того, що добровільний порядок також складається з виконання ряду процесуальних дій (направлення пропозиції про добровільне виконання, відстрочка виконання, оскарження неправильних дій органу виконання і т.д.), але і з того , що виконання в примусовому порядку здійснюється тільки після закінчення строку для добровільного виконання ».

Про виконавчих написах як документах, що видаються нотаріусами, йдеться не тільки в нотаріальному законодавстві, але і вцивільному. В Основах законодавства про нотаріат міститься загальна норма, в якій передбачається, що нотаріуси для стягнення грошових сум або витребування майна від боржника здійснюють виконавчі написи. У ГК РФ і в першій, і в другій його частині виконавчі написи нотаріусів названі як документів, за якими ломбардам надається право у разі неповернення у встановлений термін суми кредиту, забезпеченого заставою речей, продати ці речі (п. 5 ст. 358), а організаціям, що здає майно в оренду (ними, як правило, є служби прокату), стягнути з орендарів заборгованості по орендній платі відповідно до договору прокату (п. 3 ст. 630).

Однак не можна не відзначити, що в середині 90-х років серед вчених та практикуючих юристів активно стала відстоюватися точка зору про невідповідність Конституції Російської Федерації норм Основ законодавства про нотаріат, які надають нотаріусам право вчиняти виконавчі написи. Дана обставина відбилося і на нотаріальній практиці: окремі нотаріуси під впливом цієї ідеї стали відмовляти в скоєнні даного нотаріальної дії. Деякі нотаріуси незважаючи на пряму вказівку закону відмовлялися видавати виконавчі написи навіть за вимогами ломбардів. Для виключення подібних випадків з нотаріальної практики Міністерство юстиції РФ у своєму листі від 13 травня 1997 відзначило, що відмови нотаріусів здійснювати виконавчі написи як вид нотаріальних дій за заставними зобов'язаннями, які виникли між громадянамиі ломбардами, є порушенням чинного законодавства.

Дійсно, можливість отримання виконавчого напису нотаріуса у настільки проста у порівнянні, наприклад, з можливістю отримання виконавчого листа за судовим рішенням і навіть судового наказу, які в якості виконавчих документів мають однакову силу, що, на перший погляд, норма, що надає нотаріусам право видавати виконавчі написи, в оновленому законодавстві може здатися і застарілою. Однак і по новітньому законодавству вилучення майна шляхом звернення стягнення на нього за зобов'язаннями власника проводиться не тільки за рішенням суду, але і в іншому порядку, передбаченому законом або договором (п. 1 ст. 237 ЦК).

За Основ законодавства про нотаріат нотаріальний порядок видачі виконавчих написів передбачає дотримання наступних правил.

Виконавчі написи вчиняються нотаріусами та посадовими особами консульських установ тільки на тих документах, що встановлюють заборгованість, які включені в спеціальний законодавчий акт - «Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів органів, що вчиняють нотаріальні дії», затверджений постановою Ради Міністрів РРФСР від 11 березня 1976 Видавати виконавчі написи за документами, не зазначених у Переліку, нотаріуси не мають права.

У початковій редакції Перелік включав 43 види документів, за якими видавалися виконавчі написи. До 1994 р. Перелік доповнювався новими видами документів, а з 1996 р. з Переліку неодноразово виключалися ті чи інші документи.Так, за постановою Уряду РФ від 19 червня 1996 р. через нього були виключені документи, за якими боржниками і їх поручителями допущено прострочення платежів за кредитними операціями кредитних установ (п. 2 Переліку); за постановою Уряду РФ від 5 листопада 1999 з Переліку виключено розділ XVI «Стягнення заборгованості з військовослужбовців при звільненні їх у запас або відставку і з призваних на збори військовозобов'язаних після закінчення зборів», і, нарешті, за постановою Уряду РФ від 30 грудня 2000 з Переліку виключені ще сім видів документів, що складали весь розділ VI «Стягнення заборгованості за договорами найму житлових і нежитлових приміщень, а також за комунальні послуги».

Зараз Перелік включає трохи більше тридцяти видів документів, серед яких є:

- Нотаріально засвідчені угоди, пов'язані з отриманням грошей, здійсненням повернення або передачі майна (п. 1);

- Пред'явлені до платежу чеки, неоплата яких посвідчена нотаріусом, платником або розрахунковим установою шляхом відповідних написів на чеках (п. 6);

- Доручення-зобов'язання (зобов'язання), видані покупцями організаціям торгівлі при купівлі товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу), а також замовниками при оформленні замовлень на індивідуальне пошиття, ремонт квартир і кімнат у кредит (п. 9);

- Вимоги бібліотек про стягнення з фізичних та юридичних осіб десятикратної вартості неповернених ними книг, інших творів друку та інших матеріалів зфондів бібліотек (п. 35);

- Нотаріально засвідчені договори про заставу, за якими минув термін виконання зобов'язань, забезпечених заставою (п. 44), і т.д.

Перед здійсненням виконавчого напису нотаріус повинен переконатися в безперечність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджується представленими нотаріусу документами. У кожному відповідному пункті Переліку передбачено, які додаткові документи повинні бути представлені нотаріусу для вчинення виконавчого напису на тому чи іншому документі, що встановлює заборгованість. Наявність цих документів, їх відповідність встановленим вимогам нотаріус обов'язково перевіряє при оформленні виконавчого напису. Наприклад, для стягнення заборгованості за неповернені книги, крім вимоги бібліотеки, представляються документ, що засвідчує факт видачі книги, і виписка з інвентарної книги бібліотеки про вартість неповерненої книги (п. 35). У той же час для отримання виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально засвідченої угоді нотаріусу повинен бути представлений лише справжній екземпляр нотаріально засвідченої угоди (п. 1). Аналогічне правило встановлено щодо неоплачених чеків, але виконавчі написи на них нотаріуси вправі здійснювати тільки в тому випадку, якщо неоплата пред'явлених до платежу чеків була своєчасно посвідчена нотаріусами (п. 6).

При видачі виконавчих написів про стягнення заборгованості за нотаріально посвідчених договорів про заставу, термін виконання зобов'язань за якими минув, нотаріуси повинні дотримуватись вимог ст. 349 ЦК. Згідно з ч. 2 п. 1 цієї статтізвернення стягнення на заставлене нерухоме майно допускається за виконавчим написом нотаріуса тільки на підставі нотаріально посвідченого угоди заставодержателя з заставодавцем, укладеної після виникнення підстав для звернення стягнення на предмет застави. Тому нотаріуси для видачі виконавчого напису в таких випадках повинні витребувати крім справжнього договору про заставу ще й угоду, засвідчене з дотриманням зазначених вимог закону. Відповідно до п. 2 ст. 349 допускається і вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене рухоме майно, коли, по-перше, це передбачено договором про заставу (а законом не встановлений інший порядок) і, по-друге, предмет застави згідно з договором передано заставодержателю, а також у випадках , коли між заставодавцем і заставодержателем є відповідна угода про це. Однак якщо предметом застави є майно, що має значну історичну, художню або іншу культурну цінність для суспільства, нотаріус виконавчий напис про звернення стягнення на таке майно видавати не має права. Стягнення на нього за правилом п. 3 ст. 349 може бути звернено тільки за рішенням суду.

Виконавчий напис може бути здійснена нотаріусом, якщо з дня виникнення права на позов пройшло не більше трьох років (ст. 91 Основ), в тому числі і у відносинах між юридичними особами (ст. 196 ЦК) 1. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законодавством встановлено інший строк позовної давності,виконавчий напис видається у межах цього терміну. Так, виконавчий напис на пред'явлених до платежу чеках здійснюється протягом шести місяців з дня виникнення права на пред'явлення позову. За правилами п. 3 ст. 885 ГК позов чекодержателя у разі відмови платника від оплати чека може бути пред'явлений протягом шести місяців з дня закінчення строку для пред'явлення чека до платежу.

Закінчення трирічного строку з дня виникнення права на стягнення грошових сум позбавляє кредитора можливості на стягнення у безспірному порядку всієї суми заборгованості. Однак право на стягнення сум окремих платежів за ті періоди, за якими ще не минув строк позовної давності, зберігається, і виконавчий напис може бути видана на цю частину боргу. Наприклад, узяті в борг 90 тис. руб. відповідно до нотаріально посвідченим договором позики мають бути повернуті рівними частинами в три етапи: 20 грудня 1998, 20 червня і 20 грудня 1999 Для вчинення виконавчого напису кредитор звернувся до нотаріуса тільки 10 червня 2002 Нотаріус вправі здійснити виконавчий напис на договорі позики про стягнення з боржника лише 60 тис. руб., які повинні були бути повернуті їм 20 червня і 20 грудня 1999

Переконавшись у тому, що документ, пред'явлений для здійснення на ньому виконавчого напису, включений до Переліку,і безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника підтверджена що звернулися, а також перевіривши, чи не пройшло чи більше трьох років з дня виникнення права на позов, нотаріус вчиняє виконавчий напис. Виконавчий напис за правилами ст. 92 Основ повинна містити:

1) прізвище та ініціали, посада нотаріуса, що здійснює виконавчий напис;

2) найменування та адресу стягувача;

3) найменування та адресу боржника;

4) позначення терміну, за який провадиться стягнення;

5) позначення суми, що підлягає стягненню, або предметів, які підлягають витребуванню, в тому числі пені, процентів, якщо такі належать;

6) позначення суми державного мита або тарифу, сплачених стягувачем або підлягають стягненню з боржника;

7) дату (рік, місяць, число) вчинення виконавчого напису;

8) номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі;

9) підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

10) Друк нотаріуса.

Додаткові вимоги до змісту виконавчої, написи як виконавчим документом встановлені у п. 1 ст. 8 ФЗ «Про виконавче провадження». Крім перерахованих вище даних нотаріуси повинні вказувати у виконавчих написах:

- Дані документів, на підставі яких виконавчі написи ними видаються;

- Строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Крім того, в кожній виконавчого напису повинні бути вказані не тільки прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання стягувача-громадянина і боржника-громадянина, а й дати та місце їх народження, а у відношенні боржника-громадянина - і місце його роботи.

Згідно з п. 5 і 6 ст. 92 Основ нотаріус при видачівиконавчого напису розпоряджається стягнути з боржника на користь стягувача як суму, що підлягає стягненню, так і сплачену їм для вчинення нотаріальної дії державне мито (тариф), Разом з тим у виконавчий напис включається і «позначення суми державного мита або тарифу, ... підлягають стягненню з боржника ». А це означає наступне. Якщо стягувач за чинним законодавством звільнено від сплати державного мита, нотаріус, який працює в державній нотаріальній конторі, не внесену за вчинення нотаріальної дії державне мито стягує в доход держави, вказуючи у виконавчій написи: «Пропоную стягнути в дохід держави державне мито в розмірі ... ». Якщо ж виконавчий напис здійснює нотаріус, що займається приватною практикою, суму тарифу, від сплати якого стягувач звільнений, нотаріус стягує на свою користь, вказуючи в виконавчого напису «Пропоную стягнути в дохід нотаріуса (П.І.Б.) тариф в розмірі ... ».

Виконавчий напис здійснюється, як правило, на дійсному борговому документі. Якщо ж виконавчий напис не вміщується на ньому, то вона може бути як продовжена, так і викладена повністю на окремому аркуші, який підшивається до справжнього борговим документом, з зазначенням загальної кількості прошнурованих аркушів. Кількість аркушів завіряється підписом нотаріуса з додатком його друку. Якщо виконавчий напис продовжена на подклеенном аркуші, текст її має бути викладений так, щоб відбиток печатки нотаріуса можна було прикласти і на самому борговому документі, і на подклеенномдо нього аркуші.

Якщо до документа, на якому здійснюється виконавчий напис, згідно з Переліком повинні бути включені і інші документи, то вони до виконавчої напису не підшиваються, а залишаються у справах нотаріуса. Примірник виконавчого напису повинен залишитися і у нотаріуса. Для цього він робить для себе копію з оригінального документа, що встановлює заборгованість, або виписки з особового рахунку боржника, і чинить цього копії виконавчий напис.

Слід зауважити, що виконавчі написи нотаріусів прямо не названі в ст. 7 ФЗ «Про виконавче провадження» в переліку виконавчих документів, що включають сім різновидів. Однак цей перелік не є вичерпним: згідно з п. 1.7) ст. 7 до виконавчих документів відносяться і постанови інших органів у випадках, передбачених федеральним законом.

Виконавчі написи можуть бути пред'явлені до виконання в Службу судових приставів Міністерства юстиції РФ протягом трьох років з дня їх здійснення, якщо законодавством Російської Федерації не встановлені інші, більш короткі терміни. Виконавчі написи, по яких минув строк пред'явлення їх до виконання, судовим приставом-виконавцем до виробництва не приймаються, про що він виносить відповідну постанову. Пропущений стягувачем трирічний термін пред'явлення виконавчого напису до виконання за правилами п. 2 і 3 ст. 16 ФЗ «Про виконавче провадження» відновленню не підлягає.

Отримання у нотаріуса виконавчого напису звільняє зацікавлених осіб від необхідностізвернення до суду або арбітраж за захистом порушеного права. Якщо для отримання виконавчого документа судова процедура розгляду відповідних вимог припускає дотримання ряду процесуальних дій та проходження будь-якої справи через обов'язкові стадії цивільного процесу: 1) порушення справи, 2) підготовка до судового розгляду, 3) судовий розгляд, іноді переходить і в інші стадії: 4 ) касаційне оскарження, 5) перегляд у порядку нагляду, 6) перегляд за нововиявленими обставинами, то нотаріальна процедура відрізняється значними перевагами. По-перше, як і більшість нотаріальних дій, виконавчий напис здійснюється відразу ж після пред'явлення всіх необхідних документів. По-друге, витрати з оплати нотаріусу державного мита (тарифу) значно менше судових.

Розглянемо ці переваги на прикладі. Для того щоб отримати судовий наказ про стягнення на підставі нотаріально посвідченого договору позики 20 тис. руб., Необхідно:

- Підготувати до суду заяву про видачу судового наказу за формою, встановленою цивільним процесуальним законодавством, у зв'язку з чим, як правило, для складання заяви звертаються до адвокатів, юридична допомога яких повинна бути сплачена стягувачем;

- Оплатити державне мито у розмірі 355 руб.;

- Подати заяву до суду.

Судовий наказ виноситься протягом п'яти днів з дня надходження заяви про винесення судового наказу до суду. Якщо ж із заяви і поданих документів вбачається наявність спору про право, суддя відповідно до ст. 125 ГПКРФ протягом трьох днів з дня надходження заяви до суду виносить опеределеніе про відмову у прийнятті заяви про винесення судового наказу, що не перешкоджає можливості пред'явлення стягувачем позову до боржника. Але для цього він повинен знов підготувати вже позовну заяву і для подачі його до суду доплатити ще 355 руб. державного мита. Подальший рух у судовій справі нами вже розглянуто вище.

Для вчинення виконавчого напису на нотаріально засвідчений договір позики 20 тис. руб. достатньо лише звернутися до будь-якого нотаріуса, сплатити 200 руб. державного мита (тарифу) і відразу ж одержати виконавчий документ.

гигиеническая оценка расписания уроков