боротьба козацтва з турецько-татарськими загарбниками

Вирішення спорів в рамках СНД

Угода від 8 грудня 1991 р. про створення СНД закріплює його учасників врегулювати спірні проблеми погоджувальними засобами. Спори щодо тлумачення і застосування норм установчого договору СНД 'підлягають вирішенню шляхом переговорів між відповідними країнами, а при необхідності - на рівні глав урядів ідержав - учасниць СНД. Алма-Атинська декларація 1991 підтверджує прагнення країн СНД до мирного врегулювання спорів. Ці загальні норми і наміри детально розкриті в Статуті СНД, прийнятому 22 січня 1993 на засіданні Ради глав держав у Мінську.

Відповідно до розділу IV Статуту держави - члени СНД вживають всіх можливих заходів для запобігання конфліктів, перш за все на міжнаціональному та міжконфесійної основі, які можуть спричинити порушення прав людини. Вони надають одна одній на основі взаємної згоди допомогу у врегулюванні таких конфліктів, в тому числі і в рамках міжнародних організацій.

Держави - члени Співдружності утримуються від дій, здатних завдати шкоди іншим державам-членам і привести до загострення можливих суперечок. Держави сумлінно та в дусі співробітництва докладають всіх зусиль до справедливого мирного розв'язання своїх суперечок за допомогою переговорів або досягнення домовленостей про належну альтернативної процедуру врегулювання спору. Якщо держави-члени не дозволяють суперечка за допомогою зазначених вище коштів, вони можуть передати його в Раду глав держав.

У подальшому принцип мирного вирішення спорів був закріплений і розвинений у ряді спільних документів, прийнятих державами СНД. Так, у Декларації про незастосування сили або загрози силою у взаємовідносинах між державами - учасниками СНЕ від 20 березня 1992 підкреслюється, що у разі виникнення суперечок держави докладають зусиль до справедливогорішенням їх на міжнародному рівні. У цих цілях використовуються такі засоби мирного врегулювання спорів, як переговори, обстеження, посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд або інші мирні засоби за їх власним вибором, включаючи будь-яку процедуру врегулювання, погоджену до виникнення спорів, і застосовують принципи, положення і норми з мирного врегулювання спорів, розроблені в рамках ООН про ОБСЄ.

У Декларації про дотримання суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів держав - учасниць СНД, прийнятої 15апреля 1994р., Члени Співдружності підтверджують свою готовність сприяти врегулюванню спорів і конфліктів шляхом використання узгоджених в кожному конкретному випадку механізмів, що передбачаються для цих цілей відповідними документами, прийнятими в рамках СНД, ООН і НБСЄ (надалі - ОБСЄ).

Відповідно до Меморандуму про підтримку миру і стабільності в СНД від 10 лютого 1995 р. держави - члени Співдружності вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. У разі виникнення ситуації, що зачіпає інтереси безпеки кожної держави, вона може звернутися до іншим державам - учасницям СНД з проханням невідкладно провести консультації.

Рада глав держав СНД на своєму засіданні 19 січня 1996 прийняв Концепцію запобігання та врегулювання конфліктів на території держав - учасниць Співдружності. Запобігання та врегулювання конфліктів має бути предметом піклування в першу чергу конфліктуючих сторін.

СНД якрегіональна організація робить необхідні кроки з метою врегулювання конфліктів на території держав Співдружності відповідно до гл. VII Статуту ООН. Під врегулюванням конфліктів розуміється комплекс політичних, соціально-правових, економічних заходів, спрямованих на припинення конфліктів. Врегулювання конфліктів може включати широкий набір засобів, у тому числі проведення операцій з підтримання миру. Необхідними умовами проведення таких операцій є:

- Підписання між конфліктуючими сторонами угоди про припинення вогню і ясно виражена політична воля сторін з врегулювання конфлікту політичними засобами;

- Згода конфліктуючих сторін на проведення операцій з підтримання миру і використання колективних сил з підтримки миру відповідно до поставленими перед ними завданнями, а також встановлення тісного співробітництва сторін з керівництвом цими силами для здійснення такої операції;

- Прийняття сторонами в конфлікті зобов'язань про повагу міжнародного статусу, нейтральності, привілеї та імунітетів персоналу колективних сил з підтримки миру відповідно до міжнародного права;

- Відкритість операцій з підтримання миру, нейтральний та неупереджений характер цієї діяльності.

Колективні сили з підтримки миру формуються на коаліційній основі за участю держав, які дали згоду на участь в операціях з підтримання миру. При цьому кожна держава Співдружності самостійно визначає форми своєї участі в операціях з підтримання миру. Рішення про виділення військових контингентів, військових спостерігачів, поліцейського (міліцейського) та цивільного персоналу для участі в операціях з підтримання мируприймається відповідно до національного законодавства.

Примусові дії при врегулюванні конфліктів (примушування до миру) допускаються тільки за наявності відповідних повноважень Ради Безпеки відповідно до Статуту ООН.

Наростання інтеграційного процесу та розширення економічних зв'язків країн Співдружності неможливо без чіткого взаємного використання рішень арбітражних, господарських та економічних судів. Основним арбітражним органом СНД є Економічний суд, створений на підставі ст. 32 Статуту Співдружності.

Економічний суд діє з метою забезпечення виконання економічних зобов'язань у рамках Співдружності. До відання Суду належить вирішення спорів, що виникають при використанні економічних зобов'язань. Суд може дозволити та інші спори, віднесені до її відання угодами держав-членів. Суд вправі тлумачити положення угод та інших актів Співдружності з економічних питань.

Економічний суд здійснює свою діяльність відповідно до Угоди про статус Економічного суду та Положенням про нього від 6 липня 1992

Згідно зі ст. 3 Положення до ведення Економічного суду належить вирішення міждержавних економічних суперечок, що виникають при виконанні економічних зобов'язань, передбачених угодами, рішеннями Ради глав держав, Ради глав урядів Співдружності та інших її інститутів, а також про відповідність нормативних та інших актів держав - учасниць Співдружності, прийнятих за економічних питань, угодам і іншим актам Співдружності.

За результатами розгляду спору Економічний суд приймає рішення, в якому встановлюється факт порушення: державою - учасницею угод,інших актів Співдружності та його інститутів (або відсутність порушення) та визначаються заходи, які рекомендується прийняти відповідного Державі з метою усунення порушення і його наслідків. Держава, стосовно якої прийнято рішення Суду, забезпечує його виконання.

Крім розгляду спорів Суд здійснює тлумачення застосування положень угод, інших актів Співдружності та її інститутів. Крім того, він уповноважений тлумачити акти законодавства колишнього Союзу РСР на період взаємоузгодженого їх застосування, в тому числі про допустимість застосування цих актів, як не суперечать угодам і прийнятим на їх основі іншим актам Співдружності. Тлумачення здійснюється при прийнятті рішень по конкретних справах, а також за запитами вищих органів влади та управління держав, інститутів Співдружності, вищих господарських, арбітражних судів та інших вищих органів, що дозволяють в державах економічні суперечки.

Судді Економічного суду обираються (призначаються) в порядку, встановленому в державах-учасниках для обрання (призначення) суддів вищих господарських, арбітражних судів, строком на десять років, на строго професійній основі з числа господарських, арбітражних суддів і інших осіб, які є фахівцями високої кваліфікації в галузі економічних відносин.

Вищим колегіальним органом Економічного суду є Пленум. Він складається з голови Економічного суду, його заступників та суддів цього Суду, а також голів вищих господарських арбітражних судів та інших вищих державних органів, які дозволяють в державах-учасниках економічні суперечки.

За період діяльності Суд розглянувряд принципових суперечок між державами - учасницями Співдружності. Так, за запитом Арбітражу Республіки Молдова Суд в 1996 р. дозволив суперечка між цією республікою і Білоруссю з приводу стягнення мита. За запитом уряду Таджикистану Суд виніс рішення про тлумачення ст. 1 і 2 Угоди про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності від 9 жовтня 1992 р. У жовтні 1996 р. Суд за позовом адміністрації Нижегородської області виніс рішення рекомендувати уряду Казахстану поставити в Нижегородську область частину недопоставленого зерна.

Рішенням Ради глав держав СНД від 26 травня 1995 р. було визнано за необхідне вдосконалення діяльності Економічного суду і розширення його компетенції. Пленум Суду в 1999 р. обговорив основні напрями реформування Суду. Зокрема, передбачається впровадження принципу обов'язковості рішень Суду і необхідність їх виконання через відпрацьовані в міжнародній практиці механізми.

показатели индивидуального здоровья человека