Головна Міжнародне право Міжнародне економічне право Дозвіл міжнародних економічних спорів
господарство трипільців

Дозвіл міжнародних економічних спорів

Специфіка вирішення міжнародних економічних спорів пов'язана з неоднорідністю міжнародних економічних відносин. Економічні суперечки між державами вирішуються на основі міжнародного права, як і інші міждержавні суперечки (див. розділ VI). Значну роль у вирішенні економічних суперечок відіграють міжнародні організації (див. § 5 цієї глави). Але так як міжнародне економічне співробітництво здійснюється переважно у взаєминах між приватними особами різних держав, то вирішення спорів між ними має серйозне значення для стабільності та ефективності міжнародної економічної системи.

Спори між фізичними і юридичними особами різних країн відносяться до національної юрисдикції. Вони можуть розглядатися судами (загальної юрисдикції або арбітражними) держав або міжнародними комерційними арбітражами (МКА). Учасники міжнародних економічних зв'язків воліють MICA.

МКА засновується за національноюправу і керується ним у своїй діяльності. Визначення «міжнародний» відноситься лише до характеру розглянутих спорів - господарські спори міжнародного характеру між приватними особами. Деякі МКА стали високоавторітетнимі центрами розгляду міжнародних економічних спорів. До них відносяться Арбітражний суд Міжнародної торгової палати (Париж), Лондонський міжнародний третейський суд, Американська арбітражна асоціація (Нью-Йорк), Арбітражний інститут Стокгольмської торговельної палати та ін У Росії - це Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія при Торгово-промислової палаті Російської Федерації.

Функції міжнародного економічного права в галузі вирішення міжнародних комерційних спорів полягають у наступному: а) уніфікація арбітражних процесуальних норм з метою забезпечення однаковості у процедурі розгляду міжнародних комерційних спорів у арбітражах різних держав; б) створення міжнародно-правової основи для визнання і примусового виконання рішень арбітражу одного держави на території інших держав; в) створення спеціалізованих міжнародних центрів з розгляду комерційних суперечок.

Цілям уніфікації арбітражних процесуальних норм служить ряд міжнародних актів, підготовлених в рамках ООН. Під егідою Економічної комісії ООН для Європи була підготовлена і прийнята в Женеві в 1961 р. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж (Росія бере участь), яка містить правила щодо формування арбітражу, порядку розгляду справи, винесення рішення. Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) підготувала Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж, який був прийнятий резолюцією Генеральної Асамблеї ООН в1985 р. і рекомендований державам у якості моделі національного закону (з цієї моделі прийнято Закон Російської Федерації про міжнародний комерційний арбітраж 1993 р.). У практиці досить часто застосовуються арбітражні регламенти, розроблені в рамках ООН, які представляють собою склепіння процесуальних арбітражних правил, які застосовуються тільки за наявності домовленості про це між сторонами спору. Найбільш популярний Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ 1976

Особливо складна і важлива проблема примусового виконання рішення іноземного арбітражу в разі ухилення однієї із сторін від його виконання. Вирішується ця проблема за допомогою міжнародного економічного права. У 1956 р. на конференції ООН у Нью-Йорку була прийнята Конвенція про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень. Про її значення свідчить вже сам факт участі в ній 102 держав, включаючи Росію. Конвенція зобов'язує держави визнавати і виконувати арбітражні рішення, винесені на території іноземних держав, так само як і рішення власних арбітражів.

У рамках СНД в 1992 р. було підписано Угоду про порядок розгляду спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності. Воно вирішує комплекс питань, що стосуються розгляду господарських суперечок не тільки в арбітражі, а й у суді, включаючи спори за участю держави та її органів. Угода містить норми про взаємне визнання та виконання арбітражних і судових рішень, а також вичерпний перелік підстав, за наявностіяких у виконанні може бути відмовлено (ст. 7-9).

Третім напрямком співпраці держав є створення спеціалізованих міжнародних центрів для вирішення певних видів господарських спорів, що мають особливе значення для розвитку міжнародних економічних відносин. Так, на основі Вашингтонської конвенції про дозвіл інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 р. був заснований Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів (МЦВІС). Конвенція була розроблена під егідою МБРР, Центр діє при ньому. У Конвенції беруть участь більше ста держав. Росія підписала се, але поки не ратифікувала.

соц патронаж