Головна Міжнародне право Міжнародне екологічне право Необхідність міжнародного співробітництва з питань охорони навколишнього середовища
столипінська аграрна реформа

Необхідність міжнародного співробітництва з питань охорони навколишнього середовища

Міжнародне екологічне право - це сукупність принципів і норм, спрямованих на забезпечення раціонального використання природних ресурсів і захист навколишнього середовища від забруднення.

Негативний вплив на навколишнє середовище надають наступні чинники: а) нераціональне, часом хижацьке споживання, а нерідко і винищення окремих компонентів природи; б) забруднення навколишнього середовища; в) гонка озброєння, збройні конфлікти та локальні війни.

Учасники Всесвітньої зустрічі на вищому рівнізі сталого розвитку в Йоганнесбурзі у вересні 2002 р. з тривогою відзначили, що глобальної навколишнього середовищі до цих пір завдається шкода. Триває втрата біологічного різноманіття і виснаження рибних запасів, опустелювання поглинає все більше родючих земель, згубні наслідки зміни клімату вже очевидні, стихійні лиха стають все більш частими і все більш руйнівними, країни, що розвиваються стають все більш уразливими, а забруднення повітря, води і морського середовища продовжує позбавляти мільйони людей гідною жізні1.

У Декларацію тисячоліття, прийняту на Саміті нового тисячоліття, скликаному ООН 6-8 вересня 2000 р., схвалену ГУ сесією Генеральної Асамблеї ООН 8 вересня 2000, включений розділ «Охорона нашої спільної навколишнього середовища». У ньому держави - члени ООН знову заявили про свою підтримку принципів сталого розвитку. «Ми повинні не шкодувати зусиль у справі позбавлення всього людства, і перш за все наших дітей і онуків, від загрози проживання на планеті, яка буде безнадійно зіпсована діяльністю людини, і зникнення ресурсів, яких більше не буде вистачати для задоволення їх потреб», - наголошується у цій Декларації. Внаслідок нераціонального господарювання безслідно зникли сотні видів великих ссавців, птахів та інших видів тварин, більше тисячі тварин знаходяться під загрозою вимирання. Приблизно одна третина сухопутної території знаходиться під загрозою перетворення на пустелю. Наприклад, у порівнянні з 1950 р. витрати лісоматеріаліву світі збільшилися більш ніж в 2 рази, паперу - в 6, води - в 3, зерна - майже в 3 рази, а використання кам'яного вугілля як палива збільшилася в 4 рази. Також в 4 рази збільшилося виробництво сталі. За останні 50 років світ втратив майже половину свого лісового масиву. Надмірне рибальство призвело до того, що популяція риб знаходиться на межі катастрофи. Ерозія грунту стала серйозною проблемою в багатьох країнах світу. У США, Європі, Китаї, Індії, на Близькому Сході і в Африці скорочуються запаси води. Нехваткаводиозначаетінехваткупродуктовпітанія. Вчені бачать вирішення проблеми охорони навколишнього середовища в створенні економіки нового типу. Зокрема, вона включає вторинне використання сировини і поновлюваних джерел енергії, а також стабільний рівень населенія1.

Другий фактор негативного впливу на навколишнє середовище - антропогенний забруднення її в результаті діяльності людини. Проблемою століття називають забруднення природи в результаті випадання кислотних дощів. Скидання у водні системи рідких відходів зменшує ресурси чистої прісної води, веде до біологічного збіднення всіх водних ресурсів.

Проте найвищу загрозу для людства і для біосфери представляють ядерну зброю, радіоактивне зараження навколишнього середовища.

Природа та її об'єкти (повітря, моря, лісу, тварини, космос і т. д.) є загальним надбанням людства. У охорону та раціональне використання їх зацікавлене все світове співтовариство. Захистприроди і раціональне використання її ресурсів - глобальна проблема сучасності. Основними умовами вирішення цієї проблеми є: збереження миру в усьому світі і роззброєння, довіра і взаєморозуміння між державами; проведення усіма державами єдиної політики по відношенню до природи і прийняття на своїй території всіх заходів з її охорони, і перш за все розвиток природоохоронного законодавства; активну участь всіх держав у всіх акціях з міжнародного захисту навколишньої природи, що здійснюється в рамках Організації Об'єднаних Націй і на регіональній основі; розробка та прийняття міжнародних договорів з охорони конкретних компонентів природи і єдиного договору з охорони навколишнього середовища - основного джерела міжнародного екологічного права.

Найбільш важливою проблемою сучасності є переконання держав у необхідності повернутися до багатостороннього співробітництва. У зв'язку з цим Принцип 7 Декларації Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку 1992 р. (далі - Декларація РІО-92) говорить: держави співпрацюють у дусі глобального партнерства в цілях збереження, захисту та відновлення чистоти і цілісності екосистеми Землі.

Міжнародні екологічні проблеми повинні вирішуватися на загальних принципах і правилах співпраці між суверенними державами, підкріплені силою переконання і переговорами. Регіональні проблеми, які мають потенційні політичні наслідки, можуть виникнути, коли сусідні країни спільно користуються загальними ресурсами, наприклад міжнародними річками або регіональними морями. Існують також глобальні екологічні ресурси, такі як атмосфера й океани, які повинні статиоб'єктом багатосторонніх дій. У тих випадках, коли мова йде про ресурси, що належать одній країні, але представляли цінність для міжнародного співтовариства, наприклад про природне середовище проживання і рідкісних видах тваринного і рослинного світу, конкретні держави мають право розраховувати на міжнародне співробітництво в інтересах збереження загальної спадщини.

лопраксер капли