Головна Міжнародне право Міжнародне екологічне право СНД і охорона навколишнього середовища
велика скіфія

СНД і охорона навколишнього середовища

Згідно зі ст. 4 Статуту СНД до сфери спільної діяльності держав-членів ставляться проблеми охорони здоров'я і навколишнього середовища. У ст. 19 Статуту СНДзазначено, що одним з напрямків співпраці є здійснення спільних природоохоронних заходів, надання взаємної допомоги в ліквідації наслідків екологічних катастроф та інших надзвичайних ситуацій. З моменту створення СНД проблеми охорони навколишнього середовища є пріоритетними в її діяльності. Вже 30 грудня 1991 країни СНД підписали три протоколи з даної проблеми. В одному з них йдеться про те, щоб уряди Азербайджану, Казахстану, Росії і Туркменістану підготували проект угоди щодо збереження рибних ресурсів Каспійського моря. В іншому протоколі запропоновано урядам Білорусії, Росії та України уточнити перелік заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та порядок їх фінансування. Третій протокол присвячений питанням збереження Аральського моря1.

У лютому 1992 р. ряд держав - членів СНД уклали Угоду про взаємодію в галузі екології та охорони навколишнього середовища. У ньому підтверджується право кожної людини на сприятливе для життя природне середовище та екологічну безпеку. Воно визнає право кожної держави встановлювати порядок користування землею, її надрами, лісами, водами, рослинним і тваринним світом та іншими природними ресурсами. При розробці даного Угоди держави СНД керувалися необхідністю прийняття узгоджених правових актів у галузі екології та охорони навколишнього середовища, а також узгоджених стандартів та екологічних нормативів, що забезпечують екологічну безпеку та добробут кожної людини.

Основна мета Угоди - узгодженість дій у галузі екології та охоронинавколишнього природного середовища (охорони та використання земель, грунтів, надр, лісів, вод, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу, природних ресурсів континентального шельфу, економічної зони та відкритого моря за межами дії національної юрисдикції). При застосуванні цієї Угоди держави - члени СНД повинні враховувати раніше укладені Союзом РСР міжнародні угоди.

Згідно зі ст. 2 Угоди високі договірні сторони зобов'язуються на своїй території:

- Розробляти та приймати законодавчі акти, екологічні норми і стандарти в галузі природокористування та охорони навколишнього природного середовища;

- Вести облік природних ресурсів та їх використання за кількісними та якісними показниками і проводити екологічний моніторинг;

- Здійснювати ефективний державний контроль за станом і зміною навколишнього природного середовища та його ресурсів;

- Вживати заходів з відтворення живих ресурсів, збереження та відновлення біологічного різноманіття;

- Розвивати мережу заповідників, заказників, національних парків та інших особливо охоронюваних територій і природних комплексів, обмежувати господарську та іншу діяльність у прилеглих до них зонах;

- Всебічно оцінювати екологічні наслідки господарської та іншої діяльності, здійснюваної на їх територіях;

- Створювати і підтримувати спеціальні сили і засоби, необхідні для попередження екологічних катастроф, лих, аварій і ліквідації їх наслідків;

- Проводити екологічну експертизу програм і прогнозів розвитку продуктивних сил, інвестиційних та інших проектів;

- Вживати заходів із розвитку екологічної освіти та виховання, забезпечення гласності в питаннях екології;

- Встановлювати науково обгрунтовані норми залученняв господарську та іншу діяльність природних ресурсів, а також ліміти їх безповоротного вилучення з урахуванням необхідності забезпечення загальної екологічної безпеки і благополуччя;

- Вести державні Червоні книги, представляти матеріали для ведення міждержавної Червоної книги;

- Дотримуватися зобов'язань, що випливають з раніше укладених Союзом РСР міжнародних угод.

Для забезпечення ведення узгодженої політики в галузі екології та охорони навколишнього природного середовища учасники Угоди 1992 визнали за необхідне гармонізувати прийняті ними природоохоронні законодавчі акти, екологічні норми і стандарти. Вони спільно розробляють і здійснюють міждержавні програми і проекти в галузі природокористування та охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки, включаючи програми безпечного знищення і нейтралізації хімічної та ядерної зброї, високотоксичних і радіоактивних відходів. Держави взяли на себе зобов'язання застосовувати загальні підходи, критерії (показники), методи і процедури оцінки якості і контролю стану навколишнього природного середовища та антропогенних впливів на неї, забезпечуючи порівнянність даних про стан навколишнього природного середовища в міжнародному масштабі.

Для контролю за виконанням положень Угоди 1992 договірні сторони создаліМежгосударственний екологічний рада (МЕМ) і при ньому Міждержавний екологічний фонд (МЕФ).

Відповідно до ст. 5 Угоди 1992 МЕМ здійснює координацію і проведення погодженої політики в галузі екології та охорони навколишнього природного середовища. Спільно з представниками зацікавлених сторін МЕМ проводить екологічну експертизу програм і прогнозів розвитку продуктивнихсил, інвестиційних та інших проектів, реалізація яких зачіпає чи може зачіпати інтереси двох і більше держав - учасниць Угоди 1992 р.; МЕМ веде міждержавну Червону книгу, готує пропозиції для міжнародної Червоної книги.

МЕМ складається з керівників природоохоронних відомств держав - учасниць Угоди 1992 Рада приймає рішення на основі консенсусу.

Держави СНД також активно співпрацюють з конкретних питань охорони навколишнього середовища. Зокрема, 22 січня 1993 члени СНД (окрім Азербайджану та України) підписали Угоду про взаємодію в галузі попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру. Учасники цієї Угоди взаємодіють за наступними напрямками співробітництва: координація робіт зі створення й удосконалення системи взаємодії з попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; розробка і реалізація міждержавних цільових і науково-технічних програм з питань попередження надзвичайних ситуацій; контроль за станом потенційно небезпечних об'єктів, навколишнього середовища , прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій та їх масштабів; взаємне оповіщення про стан потенційно небезпечних об'єктів і навколишнього середовища, що виникають надзвичайних ситуацій, хід їх розвитку та можливі наслідки, які приймаються заходи щодо їх ліквідації; ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій та прийняття заходів з розміщення постраждалого населення на територіях учасників Угоди 1993

У разі виникнення великомасштабних надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру будь-який учасник Угоди 1993 може звернутися за необхідноюдопомогою до інших учасників, вказуючи при цьому конкретні види і обсяги запитуваної допомоги.

Держави - учасниці СНД активно співпрацюють з конкретних питань охорони навколишнього середовища. У зв'язку з цим ними укладено ряд угод. Наприклад, 13 листопада 1992 р. в Москві підписана Угода про співробітництво в галузі карантину рослин.

Договірні сторони зобов'язуються проводити необхідні заходи щодо карантинної перевірки насіння, посадкового матеріалу, рослин та рослинної продукції при імпорті, експорті та транзиті через прикордонні пункти. Вони будуть дотримуватися єдині карантинні правила з імпорту, експорту і транзиту підкарантинних вантажів.

З метою розвитку регулярного співробітництва в галузі карантину рослин договірні держави вживають необхідних заходів до запобігання розповсюдженню карантинних організмів з території однієї сторони на територію іншої договірної сторони при імпорті, експорті та транзиті підкарантинних вантажів. Вони обмінюються правилами, положеннями, інструкціями, які регулюють на їх території заходи по карантину рослин. Держави надають одна одній наукову, технічну та іншу допомогу в проведенні заходів з карантину рослин і по карантинному знезаражуванню.

До Угоди додається Перелік карантинних шкідників, хвороб рослин і бур'янів.

11 вересня 1998 держави - учасники СНД уклали Угоду про інформаційне співробітництво у галузі екології та охорони навколишнього природного середовища. Інформаційне співробітництво здійснюється у таких напрямках:

- Забезпечення інформаційно-методичної діяльності в сфері обміну та масового поширення екологічноїінформації;

- Створення банку даних про стан навколишнього природного середовища, небезпечних та інших об'єктах, пов'язаних з природокористуванням, про наукові і технічні розробки в галузі екології та охорони природи;

- Інформаційне забезпечення діяльності органів управління, відомств, підприємств та інших організацій держав - учасниць цієї Угоди;

- Обмін інформацією про транскордонні перенесення забруднюючих речовин, а також про можливе транскордонний вплив планованої діяльності;

- Сприяння екологічної освіти та виховання населення;

- Співробітництво та обмін інформацією з міжнародними екологічними організаціями.

Сторони формують міждержавну еколого-інформаційних-ву систему (МЕІС) на базі існуючих засобів комунікацій і діючих структур, що володіють екологічною інформацією.

Сторони покладають на Міждержавний екологічний рада координуючу роль у формуванні МЕІС.

Угода набула чинності для Російської Федерації 17 березня 2003

як впливає алкоголь на організм людини