Головна Трудове право Час відпочинку Відпустки без збереження заробітної плати

Відпустки без збереження заробітної плати

Відпустки без збереження заробітної плати підрозділяють на дві групи:

ті, які даються на розсуд роботодавця (тобто роботодавець вправі відмовити працівнику в наданні відпустки), і

ті, які роботодавець зобов'язаний надати працівнику за його письмовою заявою.

За письмовоюзаявою працівника відпустку без збереження заробітної плати може бути наданий йому з сімейних і інших поважних причин. Закон не встановлює мінімальної або максимальної тривалості цієї відпустки, тому в кожному конкретному випадку вона визначається за згодою між працівником і роботодавцем виходячи з обставин (причин), за якими працівнику необхідний таку відпустку (ч. 1 ст. 128 ТК).

Згідно з ч. 2 ст. 128 ТК роботодавець зобов'язаний надати відпустку без збереження заробітної плати:

учасникам Великої Вітчизняної війни - до 35 календарних днів на рік;

працюючим пенсіонерам по старості (за віком) - до 14 календарних днів на рік;

батькам та дружинам (чоловікам) військовослужбовців, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, - до 14 календарних днів на рік;

працюючим інвалідам - до 60 календарних днів на рік;

працівникам у випадках народження дитини, реєстрації шлюбу, смерті близьких родичів - до 5 календарних днів.

Перелік працівників, зазначених у ч. 2 ст. 128, не євичерпним.

Крім випадків, зазначених у ній, роботодавець зобов'язаний надавати відпустки без збереження заробітної плати працівникам і в інших випадках, передбачених ТК, іншим федеральним законом або колективним договором.

Зокрема:

працівникам, що здійснюють догляд за дітьми, тривалістю до 14 календарних днів - у відповідності зі ст. 263 ТК;

працівникам - Героям Радянського Союзу, Героям Російської Федерації, повним кавалерам ордена Слави, Героям Соціалістичної Праці та повним кавалерам ордена Трудової Слави - тривалістю до 3 тижнів на рік у зручний для них час року (ст. 8 Закону про статус Героїв; ст. 6 Закону про соціальні гарантії);

працівникам, допущеним до вступних випробувань в освітніх установ вищої професійної освіти, - 15 календарних днів; працівникам - слухачам підготовчих відділень освітніх установ вищої професійної освіти для здачі випускних іспитів - 15 календарних днів; працівникам, які навчаються у що мають державну акредитацію освітніх установах вищої професійної освіти за очній формі навчання, поєднує навчання з роботою, для проходження проміжної атестації - 15 календарних днів у навчальному році, для підготовки та захисту випускноїкваліфікаційної роботи і здачі підсумкових державних іспитів - чотири місяці, для здачі підсумкових державних іспитів - один місяць (ст. 173 ТК);

працівникам, допущеним до вступних випробувань в мають державну акредитацію освітніх установ середньої професійної освіти, - 10 календарних днів; працівникам, які навчаються у що мають державну акредитацію освітніх установах середнього професійної освіти за очною формою навчання, поєднує навчання з роботою, для проходження проміжної атестації - 10 календарних днів у навчальному році, для підготовки та захисту випускної кваліфікаційної роботи і здачі підсумкових державних іспитів - два місяці, для здачі підсумкових іспитів - один місяць (ст. 173, 174 ТК);

ветеранам Великої Вітчизняної війни, ветеранам бойових дій на території інших держав, у тому числі і інвалідам - від 2 тижнів до 1 місяця в році (ст. 14-19 Закону про ветеранів).

У всіх випадках надання відпусток без збереження заробітної плати, незалежно від їхнього призначення і тривалості, вони повинні оформлятися наказом (розпорядженням) про відпустку.

Працівник, який знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати, мають право у будь-який момент перерватийого і вийти на роботу, поставивши до відома про це роботодавця.