багатопартійність

II Всеросійський з'їзд Рад

Відповідно до рішення I Всеросійського з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів (червень 1917 р.) черговий з'їзд повинен був зібратися через три місяці - у вересні. Але що почалася ще навесні 1917 р. більшовизація Рад восени придбала масовий характер. Гасло "Вся влада Радам" став повсюдним вимогою трудящих. У такій ситуації меншовицько-есерівський ЦВК, обраний у червні, вживає заходів до зриву чи хоча б відтягування ще одного з'їзду Рад. У вересні 1917 р. було скликано так зване Демократичну нараду, що складалося з представників земств, міських самоврядувань, певної частини Рад і інших організацій, якими керували меншовики та есери. Ці партії розраховували підмінити нарадою майбутній з'їзд Рад і домогтися зміцнення коаліції з буржуазією. Проте навіть на самому нараді частина делегатів рішуче виступила проти такого блоку. У народних масах посилилися вимоги переходу влади до Рад і скликання з'їзду.

23 вересня 1917 на обговорення ЦВК було поставлено питання про скликання з'їзду. З боязні, що з'їзд може бути скликанийі без їх участі, меншовики та есери погодилися на його відкриття 20 жовтня. Однак і після цього вони намагалися відсунути небажане подія.

У таких умовах більшовики вжили заходів до того, щоб знизу, за рахунок ініціативи місцевих Рад, забезпечити скликання з'їзду. 24 вересня ЦК партії більшовиків провів нараду з місцевими партійними працівниками, яке схвалив директиву Центрального Комітету місцевим організаціям про підготовку скликання Всеросійського з'їзду Рад і негайної організації обласних з'їздів. Директива була успішно виконана. З кінця вересня у всій країні відбулися обласні, губернські та інші місцеві з'їзди Рад. Абсолютна більшість їх прийняло більшовицькі резолюції про перехід всієї влади до Рад і про скликання Всеросійського з'їзду в призначений термін.

17 жовтня бюро ЦВК знову перенесло відкриття з'їзду, призначивши його на 25 жовтня. До порядку денного включалися три питання: 1) поточний момент, 2) підготовка до Установчих зборів, 3) вибори ЦВК.

21 жовтня питання про з'їзд Рад розглянув ЦК партії більшовиків. Було вирішено підготувати до з'їзду доповіді з основних питань революції - про землю,про війну, про владу, про робітничий контроль. Перші три доповіді доручалися В.І. Леніну. Крім того, Я.М. Свердлов повинен був внести пропозицію про регламент <*>. Таким чином, більшовики мали намір обговорювати зовсім не ті проблеми, які висували керівники ЦВК, - з'їзд повинен був, на думку партії більшовиків, вирішити корінні завдання революції.

--------------------------------

<*> Див: Протоколи ЦК РСДРП (б). Серпень 1917 - лютий 1918 М., 1958. С. 118.

Однак з цього питання в ЦК РСДРП (б) не було повної єдності. Л.Д. Троцький (Лев Бронштейн), що став у вересні головою Петроради і активно працював у керівництві Військово-Революційного Комітету, пропонував тим не менше відкласти повстання до тих пір, поки з'їзд не прийме рішення про перехід влади до Рад, в надії, що, може бути, тоді повстання не знадобиться взагалі. Це був курс на парламентське рішення питання про революцію, шлях конституційних ілюзій.

В.І. Ленін же наполягав на тому, що з'їзд має закріпити владу Рад, захоплену в результаті збройного повстання, "пропускати такий момент і" чекати "з'їзду Рад є повнийідіотизм або повна зрада "<*>. Партія пішла за Леніним.

--------------------------------

<*> Ленін В.І. Повн. зібр. соч. Т. 34. С. 281.

Вдень 24 жовтня було скликано збори більшовицької фракції II з'їзду Рад. Доповідь про політичне становище зробив член ЦК РСДРП (б) І.В. Сталін (Джугашвілі Йосип) <*>. На другому засіданні фракції 25 жовтня уже був присутній Ленін, з організаційною інформацією виступив Я.М. Свердлов, який констатував, що більшовики отримують більшість на з'їзді.

--------------------------------

<*> Див: Городецький Є.М. Народження Радянської держави. 1917 - 1918 рр.. М., 1987. С. 53 - 54.

II з'їзд Рад відкрився увечері 25 жовтня 1917 р. в Смольному інституті, де містились Петроградська Рада і Центральний Комітет більшовицької партії.

Було представлено більше 400 місцевих Рад, причому найбільше число делегатів послали найбільші промислові та політичні центри країни - Петроград, Москва, Київ, Одеса, Ревель. У роботі з'їзду брали участь делегати майже всіх національних районів країни - України, Прибалтики, Закавказзя, Північного Кавказу, Середньої Азії, Бессарабії. З 649 делегатів з'їзду, які заявили про свою партійність, більшовиків було 390, есерів - 160, меншовиків - 72.

Абсолютна більшість Рад, представлених на з'їзді, вимагало ліквідації влади поміщиків і капіталістів і передачі її в руки Рад. Була прийнята порядок денний, складена більшовицькою фракцією, що включала питання про організацію влади, про війну і мир, про землю.

Група керівників меншовиків і правих есерів, заперечує проти збройного повстання, зажадала припинити роботу з'їзду, але, отримавши рішучу відсіч абсолютної більшості делегатів, покинула його, сподіваючись тим самим зірвати роботу з'їзду.

Деякі вітчизняні історики говорять про непредставітельності II Всеросійського з'їзду Рад, а тим самим - про неправомірність його рішень. Ця теза з ентузіазмом, але настільки ж бездоказово підтримують антирадянськи налаштовані зарубіжні автори, наприклад Р. Пайпс <*>. Тим часом факти показують, що на з'їзді була представлена вся тодішня Росія, в тому числі її національні райони. Брали участь представники обох трудящих класів - не тільки робітників, але і селян, як безпосередньо, так і в особі солдатів, 4 / 5 що були селянами. І.Я. Фроянов справедливо відзначає, що Жовтневу революцію можна вважати робітничо-селянської <**>. Зі з'їзду пішли навітьне всі рядові члени партії меншовиків і правих есерів. За лідерами цих партій було не більше половини членів їхніх фракцій. Відомості про кількість залишили засідання з'їзду за різними джерелами різні. Проте якщо взяти навіть самі великі з званих чисел, то вийде, що з'їзд залишило не більше 10% депутатів, тобто мова про кворум взагалі не йде. У зв'язку з цим навряд чи можна погодитися з авторами, які стверджують, що після відходу названих партій з'їзд став простою формальністю <***>.

--------------------------------

<*> Див: Пайпс Р. Указ. соч. С. 8.

<**> Див: Фроянов І.Я. Указ. соч. С. 49.

<***> Див, наприклад: Хутірської В.Я. Історія Росії. Радянська епоха (1917 - 1993 рр..). М., 1995. С. 27.

Звичайно, представництво на з'їзді було не зовсім класовим, а скоріше відповідало соціальної стратифікації суспільства, причому робітники в Росії навіть разом з солдатами аж ніяк не складали більшості населення. Але з'їзд був органом революції, а не мирним парламентом.

У наш час в літературі поширюється затвердження і про незаконність (модне слівце - "нелегітимність")II з'їзду Рад, який не можна оцінити інакше як наївним: будь-яка революція, звичайно, незаконна. Вона, якщо перемагає, насильно ламає старі держава і право, створюючи нові проекти.

З'їзд відкрився в умовах, коли весь Петроград був в руках повстанців, але в Зимовому палаці ще сиділо Тимчасовий уряд під захистом вірних йому військ. О 2 годині ночі 26 жовтня повсталі проникли до палацу і заарештували це уряд, відправивши його членів у Петропавловську фортецю. А о 5 годині ранку, перед закриттям першого засідання з'їзду Рад, факт повалення колишньої влади був юридично закріплений прийняттям звернення "Робітникам, солдатам і селянам!", Яке одночасно проголосило встановлення Радянської влади в країні, тобто освіта Радянського держави. У ньому містилися і перші норми радянського права.

У зверненні оголошувалася також програма першочергових заходів Радянської держави: встановлення миру для всіх народів, безоплатна передача землі селянству, демократизація армії, робітничий контроль над виробництвом і т.д. Ця програма знайшла своє послідовне втілення в перших же декретах Радянської влади, прийнятих на другому засіданні з'їзду, що відкрився увечері 26 жовтня.

Декретпро світ, будучи одночасно декларацією, зверненою до всіх народів, проголошував засади зовнішньої політики Радянської держави. Він пропонував негайно розпочати переговори про мир, засудив таємну дипломатію і висунув принцип відкритих переговорів і міжнародних зносин. Цей документ містив звернення до всіх народів, і в першу чергу до трудящих Англії, Франції і Німеччини, з закликом звільнити людство від жахів війни і довести до кінця справу миру та звільнення трудящих від рабства та експлуатації. Декрет пропонував укласти справедливий демократичний, тобто без анексій і контрибуцій, світ. Причому під анексією розумілися не тільки захоплення, але і утримання чужих земель, виготовлені як під час війни, так і до неї, як у Європі, так і на інших континентах. Світ без анексій означав, по суті, проголошення права націй на самовизначення. З метою якнайшвидшого досягнення домовленості з питання про мир Радянський уряд не вважало зазначені в Декреті умови миру ультимативними, погоджуючись розглянути і всякі інші пропозиції.

Програма боротьби за мир, викладена В.І. Леніним у Декреті про мир і одноголосно прийнятаз'їздом Рад, вперше в історії від імені держави засудила війну як засіб вирішення спірних питань, проголосила нові принципи у відносинах між народами і країнами.

Дипломатичним представникам усіх союзних з Росією держав була направлена нота, що пропонувала розглядати Декрет про світ як формальну пропозицію негайного перемир'я на всіх фронтах і невідкладного відкриття мирних переговорів. Декрет про мир - перший офіційний дипломатичний документ Радянської Росії, звернений до урядів союзних країн і містив пропозицію спільно почати переговори про мир. Не отримавши від них відповіді, Радянська Росія 2 грудня підписала договір про перемир'я з Німеччиною та її союзниками.

На початку березня 1918 р., реалізуючи Декрет, Росія підписала Берестейський мирний договір. Ув'язнений в несприятливій міжнародній обстановці, в умовах розвалу російської армії, її стихійної демобілізації, договір виявився вельми важким для Радянської країни. Він викликав природне невдоволення колишніх союзників Росії, їх правлячих кіл.

Іншим найважливішим декретом II Всеросійського з'їзду Рад, прийнятим на другому його засіданні, був Декрет про землю. Декрет і включений у нього Селянський наказ оголошували землювсенародним надбанням і відповідно скасовували приватну власність на неї. Поміщицькі, удільні, монастирські й церковні землі з садибними будівлями і всім живим і мертвим інвентарем передавалися в розпорядження волосних земельних комітетів і повітових Рад селянських депутатів. Фактично це означало націоналізацію землі.

Так чи інакше, але селяни отримували понад 150 млн. га землі, звільнялися від обтяжливою орендної плати, від витрат на покупку нових земель, від боргів Селянському поземельного банку, що складали близько 3 млрд. руб. Вартість поміщицького інвентаря, переданого селянам, обчислювалася в 300 млн. руб.

За Декретом про землю всі громадяни Росії, які хотіли обробляти землю своєю працею, одержували її на праві користування. Проголошувався принцип зрівняльного землекористування, який селяни розуміли перш за все як вилучення землі у поміщиків, розділ привласнених кулаками поміщицьких і общинних земель, розподіл землі між селянами в залежності від місцевих умов - за трудовою або споживчої (по їдоках) нормі. Суть цього принципу полягає в ідеї поділу землі між селянами, а отже, в організації одноосібних господарств. Більшовики були прихильниками більш прогресивного, великого землекористування.Однак вони розуміли, що відразу вводити такі форми неможливо. Селянин століттями мріяв про свій клаптику землі, і треба було дати йому час подумати і на власному досвіді переконатися у безперспективності одноосібного господарювання, підвести до того, щоб він сам, добровільно пішов на об'єднання, колективізацію.

Слід зазначити, що Декрет про землю передбачав можливість існування різних форм землекористування, які обирають самими селянами добровільно. Поряд з подвірної і хутірський передбачалися і колективні форми господарства - артільна, товариська обробка землі. Земельні ділянки з висококультурними господарствами (садами, розсадниками, розплідниками і т.д.) не підлягали розподілу, а зверталися у виключне користування держави або громад в залежності від розміру і значення ділянки. Кінні заводи, племінні скотарські, птахівничі і інші великі спеціалізовані господарства теж переходили у виключне користування держави або громади. Таким чином, було покладено початок соціалістичним перетворенням на селі, явівшімся найскладнішою і важким завданням після завоювання влади пролетаріатом.

Декрет про землю революційним шляхом дозволив багатовікової суперечка селян з поміщиками. Трудове селянство страждало від безземелля - і владу Радліквідувала поміщицьке землеволодіння, передавши землю селянам, що рішуче приваблювало село на її бік.

Для управління країною було утворено Радянський уряд - Рада Народних Комісарів (РНК). Проти Декрету про створення РНК виступили що залишилися на з'їзді меншовики-інтернаціоналісти, представник Всеросійського виконавчого комітету залізничного професійної спілки (Вікжель) і ліві есери. Останні відмовилися від пропозиції більшовиків вступити в уряд і підтримали вимогу про організацію влади, заснованої на "союзі всіх сил революційної демократії". Переважною більшістю голосів з'їзд прийняв проект постанови більшовицької фракції про освіту Тимчасового робітничо-селянського уряду на чолі з В.І. Леніним. У постанові передбачалося також створення органів галузевого управління - народних комісаріатів (комісій) у військових і морських справах, у справах торгівлі і промисловості, народної освіти, фінансів, закордонних справ, юстиції, пошт і телеграфів, продовольства, у справах залізничним, у справах національностей і ін

Був обраний новий Центральний Виконавчий Комітет. Утворений на основі пропорційного представництва від кожної партійної фракції з'їзду, він складався в основному з більшовиків і лівих есерів. Обрання його пройшло своєрідно. За словами учасників з'їзду, наньому був зачитаний лише список членів ВЦВК від більшовицької партії і, можливо, від лівих есерів. Від решти партій представники вводилися вже після з'їзду <*>.

--------------------------------

<*> Див: Розгін А.І. ВЦВК Рад у перші місяці диктатури пролетаріату. М., 1977. С. 18.

Таким чином, II Всеросійський з'їзд Рад юридично оформив повалення влади буржуазії і поміщиків і встановлення диктатури пролетаріату. Він проголосив найбільш загальні принципи організації Радянської держави, поклав початок зламу старого і створення нового державного апарату, тобто вирішив найважливіші конституційні питання. Акти з'їзду стали базою для різних галузей радянського права. Отже, з II з'їзду Рад починається історія Радянської держави і права.

Відзначимо, що в науці існують й інші погляди на момент виникнення Радянської держави. О.М. Городецький вважає першим актом Радянської влади ленінське звернення до громадян Росії, опубліковане вранці 25 жовтня від імені Військово-Революційного Комітету (ВРК). Інші автори бачать початок історії Радянської держави в резолюції Петроградської Ради, прийнятої в середині того ж дня також за ініціативою В.І. Леніна, де говорилося про перемогу революціїі майбутньому Радянському уряді. Обидві ці концепції викликають щонайменше два заперечення - фактичного і юридичного властивості. По-перше, ні вранці, ні вдень 25 жовтня збройне повстання ще повністю не перемогло. Зимовий палац поки не був взятий, і в ньому продовжувало засідати Тимчасовий уряд. По-друге, Петроградська Рада і його ВРК, які зіграли велику роль у повстанні, були тим не менш органами міськими, а не Всеросійського. Вони не мали права приймати рішення, обов'язкові для всієї величезної Російської Республіки. Таке завдання могла виконати і реально здійснив тільки II Всеросійський з'їзд Рад.

для временной остановки венозного кровотечения используется